Сторінка
1

Актуалізація муніципального консалтингу на сучасному етапі розвитку місцевого самоврядування

В умовах неефективних політичних та економічних практик раціональні рішення політиків спричиняють нераціональні наслідки. Одним із способів раціоналізації процесів територіального розвитку має стати локалізація (формування на локальному рівні) новітніх соціальних практик, узгоджених із світовими стандартами. Становлення й розвиток публічної самоврядної влади, місцевого самоврядування й підвищення діяльності його органів нерозривно зв’язані з інноваційними процесами на локальному рівні. Саме тут удосконалення управлінської поведінки й мислення служить реалізації першочергової мети – підвищити роль наукових факторів у локально-регіональних процесах і активізувати психологічний, творчий потенціал не тільки муніципального й регіонального управлінського персоналу, але й рівень соціальної активності та причетності членів територіальної громади до вирішення питань, що переслідують колективний інтерес.

Провідними акторами цих змін поряд з органами влади є функціональні організації, діяльність яких побудована на технологічній, а не на політичній основі. Їх представники позбавлені надмірної ідеологізованості, схильні до більш глибокого розуміння процесів територіальної динаміки. Свої знання вони намагаються використовувати як інструмент впливу на політичні рішення. У сфері територіального розвитку можуть функціонувати різні види практикуючих спільнот (організацій, що практикують впровадження знання в практику діяльності органів місцевого самоврядування). Інтелектуальними локомотивами цього процесу є неурядові організації, які спеціалізуються на наданні консалтингової допомоги органам місцевого самоврядування. В цьому сенсі узагальнено ми можемо називати їх суб'єктами муніципального консалтингу.

Ці організації спроможні забезпечити соціальну рефлексію щодо мінливих уявлень про регіональну ідентичність та відчуття територіальної близькості, висувати ідеї щодо формування новітніх соціальних практик на основі сучасних знань. Це дозволяє вважати такі організації основними акторами формування інноваційних соціальних та управлінських практик. Ця роль, звісно може бути реалізована, якщо місцева влада буде налаштована на відповідні зміни.

Суб'єкти муніципального консалтингу можуть суттєво підвищити компетентність рішень різних рівнів влади з питань політико-адміністративного управління (тобто питань, які потребують розробки місцевої політики та її реалізації через виконавчий апарат). Найбільш важлива сфера їх компетентності пов’язана з прийняттям стратегічних рішень на всіх рівнях територіальної організації влади, що пов'язано передусім зі стратегічним плануванням. Фахові консультанти спроможні компенсувати недостатність у місцевих політиків та представників виконавчих органів знань з наукових основ управління територіальною громадою, політичного менеджменту, інструментарію економічного та соціального аналізу. Участь консультантів на стадії підготовки стратегічних управлінських рішень, нормативно-правових актів та проектів, їхня громадська та професійна експертиза є одним із резервів підвищення рівня та культури політико-адміністративного управління.

Для ефективного функціонування суб'єктів муніципального консалтингу різної спрямованості мають скластися певні інституціональні практики, що базуються на сприятливих правових нормах, нових традиціях та усталених формах співробітництва між владою та суб’єктами суспільства – організаціями різної форми власності. Інакше кажучи, мають відбутись процеси інституціоналізації консалтингової форми діяльності.

В Україні консалтинг для органів публічного управління знаходиться на етапі становлення. Основна проблема, яка заважає становленню системного консалтингу у сфері розробки стратегічних рішень органів влади полягає в тому, що в Україні збереглась ієрархічна модель вироблення політики, яка відсторонює центри аналізу політики від цього процесу, відсутність зацікавленості представників влади у об'єктивному аналізі існуючих проблем. Наслідком цього є ускладнення прозорого обговорення ідей, досягнення консенсусу як усередині місцевої ради так й поза неї щодо шляхів розв’язання проблем у різних галузях муніципальної політики розвитку.

Виправлення цієї ситуації значною мірою залежить від розвитку сфери консалтингу для органів публічної влади, формування умов для стимулювання попиту на аналіз політико-управлінських рішень. Для цього необхідні інституціональні зміни, які не можуть бути здійснені без активної участі місцевих державних та муніципальних службовців, фахівців мережі регіональних неурядових організацій. Фактично йдеться про цілеспрямовані дії щодо інституціоналізації сфери консалтингу для органів влади, яка б функціонувала за принципами ринкової економіки.

Остання теза, на наш погляд, потребує конкретизації, оскільки інституціональні аспекти консультаційного забезпечення органів влади розглянуті у науці публічного управління досить фрагментарно. Науковою спільнотою основна увага приділяється розвитку аналізу політики - науково-прикладної дисципліни, яка застосовує системний підхід, інші наукові методи та інструменти збору інформації, необхідної для розроблення та оцінки державної політики, альтернативних стратегій та варіантів суспільного розвитку. У рамках цієї дисципліни розробляються методологія аналізу, інструментарій вдосконалення процесу прийняття рішень органами публічного управління, планування політики тощо[3, с. 105].

Реалізація методології аналізу політики здійснюється в рамках інституціональної системи, яка передбачає здійснення зовнішньої консультаційної допомоги органам публічної влади всіх рівнів за участі державних і недержавних центрів аналізу політики. Однозначного розуміння функціонального призначення цієї консалтингової системи на сьогодні не існує. Окремі дослідники називаючи її політичним консалтингом, звужують його предметну область до виборчих технологій, PR – кампаній, політичного лобізму тощо[7]. На наш погляд, такий підхід є однобічним. Більш коректно віднести до політичного консалтингу весь комплекс питань з різних напрямків діяльності органів влади, які потребують прийняття політичного рішення на будь-яких рівнях. Це можуть бути також інвестиційні, соціальні, інформаційні, будь-які інші проекти, що стосуються територіального розвитку. Так, наприклад, В. Пархоменко та інші учасники круглого столу пропонують визначити пріоритетними такі напрями консультування: