Сторінка
1

Сучасний стан та ключові проблеми муніципального розвитку

Протягом всієї історії існування місцевого самоврядування в Україні всі без винятку вищі державні посадовці, муніципальні діячі, вітчизняні та іноземні експерти констатували необхідність його поглиблення, розвитку або реформування.

Неодноразово проблеми місцевого самоврядування були об'єктом розгляду у вищих органах державної влади, на різноманітних форумах, конференціях, семінарах тощо. Найбільш ґрунтовно стан місцевого самоврядування та регіонального розвитку, який склався у 2005-2006 роках, обговорювався на парламентських слуханнях “Децентралізація влади в Україні. Розширення прав місцевого самоврядування” (жовтень 2005 року), на Всеукраїнських муніципальних слуханнях (березень 2005 року, вересень 2006 року) та на 1-му і 2-му Українських муніципальних форумах (вересень 2005 року, вересень 2006 року).

Практично всі експерти сходилися на тому, що сучасному українському місцевому самоврядуванню бракує ефективності. Це значною мірою обумовлюється недостатньою спроможністю органів державної влади та місцевого самоврядування забезпечити адекватну участь народу в управлінні суспільно-політичними та соціально-економічними процесами, а відтак, врахувати інтереси більшості людей і гарантувати їм гідний рівень життя. Відзначалось також, що самоврядуванню в Україні властиві низький обсяг бюджетного фінансування, недосконалість механізмів трансфертів фінансових ресурсів держави на рівень територіальної громади, недостатня податкова база та штучно обмежена територіальна основа.

Причому, частина експертів вважає, що така ситуація не є наслідком невігластва, некомпетентності чи недолугості влади. Вона влаштовує окремі соціально-політичні групи, які вибудовують на цьому свій власний інтерес, що мало пов'язаний як з потребами держави, так і основними прагненнями людей.

В результаті, передбачені Конституцією та законами України права територіальних громад на місцеве самоврядування, зусилля посадових осіб і працівників органів місцевого самоврядування не реалізуються повною мірою.

Найчастіше при обговоренні проблем муніципального та регіонального розвитку на форумах, слуханнях та семінарах згадуються наступні:

- відсутність послідовної державної політики щодо розвитку системи місцевого самоврядування, неврахування вищими органами державної влади України пропозицій неурядових громадських організацій та асоціацій органів місцевого самоврядування з її вдосконалення;

- відсутність повноцінного місцевого самоврядування на рівні громади, можливості повноцінно здійснювати самоврядні функції на рівні району та регіону;

- наявність суперечностей у положеннях Конституції України, що визначають територіальну основу, організаційну систему, компетенцію органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій;

- відсутність належної фінансової основи місцевого самоврядування, надмірна централізація фінансових ресурсів та відсутність належної податкової бази, зокрема місцевих податків та зборів, для самостійного формування органами місцевого самоврядування власних бюджетів;

- великі диспропорції у розвитку територій;

- відсутність правового механізму вирішення питань адміністративно-територіального устрою;

- відсутність чіткого розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на місцях, між рівнями, органами і посадовими особами місцевого самоврядування;

- нераціональна система органів виконавчої влади на центральному та місцевому рівнях, низький рівень горизонтальної координації їхньої діяльності;

- відсутність належного законодавства про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів;

- надмірна залежність органів місцевого самоврядування від рішень місцевих органів виконавчої влади, зокрема у питаннях формування і виконання місцевих бюджетів та реалізації інших делегованих повноважень;

- наявність випадків співіснування кількох громад на одній території та нерозв'язаності питань співвідношення їхньої компетенції;

- неефективна система державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, недосконалість системи та низький рівень оплати праці в органах місцевого самоврядування;

- непрозорість діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Існує також точка зору, що головною причиною важкого стану місцевого самоврядування є суб'єктивне небажання виконавчої влади втрачати механізми впливу на території. Тому була вибудована модель декларативного самоврядування майже повністю залежного від виконавчої влади. Можливо, на певному історичному етапі, це й доречно – в пострадянській Україні не вистачало кваліфікованих кадрів, не були створені відповідні інституційні засади, бракувало досвіду самостійного вирішення місцевих проблем. Проте все це позаду, а сутність української моделі місцевого самоврядування залишається незмінною. І це при тому, що жоден високопосадовець жодного разу не заперечував, а навпаки — щосили підкреслював значення повноцінного місцевого самоврядування, як одного з найголовніших чинників розвитку.

До цього часу, вважають прихильники даної точки зору, державна влада відтворює модель «підвладного» місцевого самоврядування замість поетапного встановлення партнерських відносин між ними.

Є ще одна, не менш суттєва, причина гальмування розвитку місцевого самоврядування. Вона лежить в площині взаємодії місцевої влади з місцевою громадськістю. Відсутність будь-якого діалогу між владою і громадою є майже повсюдне явище. Виключення з загального правила можна знайти лише в декількох українських містах, де міські голови обрали шлях партнерства з громадою.

Громада, як уже відзначалося, майже повністю відсторонена не тільки від участі в управлінні справами в своїх містах та поселеннях, а навіть не має інформації щодо прийнятих управлінських рішень. При цьому потрібно зауважити, що громада до цього часу і не готова до участі в управлінні своїми справами – не вистачає загальнокультурного та фахового рівня. Проте, якщо не розпочати діалог влади і громадськості, якщо не започаткувати програм цільової просвіти щодо питань правових та економічних засад місцевого самоврядування, засад функціонування житлово-комунального господарства та таке інше, то такої готовності не буде ніколи.