Сторінка
3

Актуалізація муніципального консалтингу на сучасному етапі розвитку місцевого самоврядування

· низький рівень використання структурних джерел економічного розвитку (природних, трудових ресурсів, виробничих фондів), що є, серед інших причин, наслідком непідготовленості керівників самоврядування для роботи в ринкових умовах господарювання;

· перехід до інноваційної діяльності, рівень управління якою не відповідає потребам сучасного етапу розвитку місцевого самоврядування в умовах формування постіндустріального суспільства;

· формування умов, які визначають високий ступінь впливу факторів невизначеності, непередбачуваності соціально-економічних наслідків, що ускладнює вибір найбільш ефективних варіантів управлінських рішень;

· гострий дефіцит часу, який необхідний для виваженого прийняття управлінських рішень;

· об'єктивну закономірність переходу інформації до класу економічних категорій, що визначає потребу у розвитку інформаційно-консультативного ресурсу для всіх видів діяльності органів місцевого самоврядування;

· посилення тенденції переходу від обробки потоку статистичних даних до забезпечення прогнозно-інтелектуальної підтримки управлінських процесів, що, зокрема виявляється в переході територіальних громад на стратегічне планування розвитку території.

Зазначені фактори актуалізують проблему формування муніципального консалтингу як механізму системної самоорганізації сфери місцевого самоврядування в ринкових умовах. Як ми знаємо, самоорганізаційний потенціал зосереджено у самоврядній активності, прерогатива якої належить місцевим радам. На сьогодні, не дивлячись на певні законодавчі прогалини, їм надано достатній обсяг компетенцій та повноважень для ведення місцевого господарства та соціальної сфери на основі ринкової економіки. Вони мають право засновувати муніципальні пенсійні фонди, страхові компанії, здійснювати корпоратизацію підприємств, що відносять до власності територіальних громад тощо[6].

Посадові особи органів місцевого самоврядування та депутати місцевих рад, часто не знають як скористатись цим правом, оскільки мають слабке уявлення про зміст, форми і механізми соціально-економічних перетворень відповідно до ринкових умов. Низьким є також рівень готовності та усвідомлення необхідності приймати рішення щодо широкого кола проблем соціально-економічного розвитку, які потребують стратегічного підходу. Сучасна практика діяльності органів місцевого самоврядування засвідчує про широке розповсюдження ігнорування ринкових принципів організації місцевого господарства та соціальної сфери. Як правило, така самоврядна влада не спроможна брати участь у різних грантових програмах, які потребують інноваційного підходу. Справедливі твердження про те, що від компетентної діяльності місцевої ради залежить оптимальність стратегії розв'язання соціально-економічних проблем територіальної громади, поки що залишаються не підкріпленими інституціональною підтримкою втілення цієї ідеї у практику через механізм муніципального консалтингу. Його недооцінка як фактору підвищення компетентності діяльності місцевих рад ставить під сумнів думку, що більша частина органів місцевого самоврядування найближчим часом можуть стати активними суб’єктами формування нових соціальних та управлінських практик.

Існуюча державна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та службовців місцевого самоврядування не спроможна у теперішній час і в майбутньому організаційно та фінансово взяти на себе тягар просвітництва численного депутатського корпусу. Цією системою охоплена незначна частина персоналу органів місцевого самоврядування. Депутатський корпус фактично залишається поза увагою державної системи, окрім мізерної частини депутатів, які очолюють бюджетні та деякі інші комісії місцевих рад. При цьому в регіональних центрах використовуються переважно короткотермінові семінари з обмеженої тематики, яка не покриває всіх предметів відання органів місцевого самоврядування, особливо галузеві проблеми. Така ситуація блокує перспективи ефективного розв'язання стратегічних завдань місцевого самоврядування в рамках традиційного підходу і актуалізує нові підходи на основі розвитку інституту муніципального консалтингу, що функціонує на ринкових засадах[2].

Формування інституту муніципального консалтингу є загальнонаціональною справою, яку треба розпочинати з розроблення концепції формування і розвитку муніципального консалтингу за участю представників центральних органів влади і недержавного сектору, в першу чергу, тієї його організованої частини, яка професійно надає консультації органам місцевого самоврядування. В концепції має бути описана конфігурація інституціональних суб'єктів муніципального консалтингу, обґрунтована актуальність його формування як стратегічно важливої недержавної інституції місцевого та регіонального розвитку, окреслені основні напрямки державної підтримки формування муніципального консалтингу як складової державної муніципальної і регіональної політики.

Консалтинг має виконувати роль найбільш адекватного системного інструменту стратегічного планування територіального розвитку в умовах постіндустріального суспільства. Це завдання є масштабним процесом, який необхідно включити в широкий контекст проведення системних реформ — адміністративної, адміністративно-територіальної, муніципальної реформ, проведення державної регіональної політики. Реалізація повноцінного самоврядування на регіональному рівні, включення місцевого самоврядування в контекст політичної та конституційної реформ ще більше посилює потреби у створенні спеціалізованого інформаційно-консультативного ресурсу та розширенні спектру консультацій для органів місцевого самоврядування. Перспективи широкомасштабної реорганізації територіальної організації влади об'єктивно зумовлюють зростання ролі інформаційних та консультативних ресурсів у реформуванні як системи місцевого самоврядування в цілому, так і муніципального управління (муніципального менеджменту), зокрема.

Зазначена перспектива системного реформування зобов'язує органи державної влади всіляко сприяти розвитку вітчизняного ринку консультаційних послуг в сфері стратегічного планування на місцевому, регіональному рівнях. Вже сьогодні муніципальний консалтинг має розглядатись як важливий механізм реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 21. 07. 2006, № 1001, та яка передбачає розробку Радою Міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями стратегій розвитку відповідних регіонів.

Участь держави у формуванні компетентності місцевих рад доцільно зосередити на формуванні кращих інституціональних практик подібно до того, як це здійснюється у країнах ЄС, де приділяється постійна увага підвищенню рівня компетентності, яка є основою самоврядної активності. Про це засвідчують Білі книги з європейського управління. У одній з них (2002 р.) визначено шість сфер дослідження за напрямками, чотири з яких присвячені вдосконаленню системи політичного консалтингу[4, 35 - 36]: