Сторінка
9

Програма НАТО «Партнерство заради миру» та її значення для зміцнення міжнародної безпеки

Певні ініціативи були дуже корисними для країн-партнерів у вирішенні проблем в галузі управління наслідками оборонної реформи, насамперед Цільові фонди ПЗМ, які застосовуються для безпечної утилізації протипіхотних мін і надлишкових озброєнь, а також для програм перепідготовки військових і конверсії військових баз.[27]

Вдосконалена співпраця в межах ПЗМ включає широкий спектр можливостей як у військовій, так і в інших галузях, пов'язаних з обороною, але тих, що не стосуються суто військових аспектів. Галузі співпраці, які включені в Робочу програму партнерства:

· питання протиповітряної оборони;

· управління повітряним простором;

· консультації, управління, контроль (зокрема, системи зв'язку та інформації; системи навігації та ідентифікації, аспекти сумісності, процедури і термінологія);

· планування на випадок надзвичайних ситуацій, зокрема готовність до катастроф;

· врегулювання кризових ситуацій;

· демократичний контроль над збройними силами та оборонними структурами;

· оборонне планування, бюджети і управління ресурсами;

· планування, організація та управління національними програмами оборонних закупівель, міжнародна співпраця в галузі озброєнь;

· оборонна політика та стратегія;

· планування, організація та управління національною науково-технічною діяльністю;

· військова географія;

· глобальна гуманітарна протимінна акція;

· тилове забезпечення;

· медична служба;

· метеорологічне забезпечення сил НАТО/партнерів;

· військова інфраструктура;

· оборона і захист проти ЗМЗ;

· концептуальні, планові та оперативні аспекти діяльності з підтримки миру;

· ручна і легка вогнепальна зброя;

· оперативні, матеріально-технічні та адміністративні аспекти стандартизації;

· військові навчання та пов'язані з ними навчальні заходи;

· військова освіта: підготовка та доктрина.[28]

Більш дієве Партнерство передбачає заходи з поліпшення навчальної та освітньої діяльності через Програму ПЗМ з вдосконалення навчальної та освітньої підготовки, яка має задовольнити поточні та майбутні вимоги Партнерства. Попри те, що навчання і освіта, як правило, залишаються сферою національної відповідальності, ця програма допомагає досягти сумісності і сприяє кращій співпраці та діалогу серед представників широких кіл оборони та безпеки в НАТО і країнах-партнерах, забезпечуючи в такий спосіб найкраще використання людських та інших ресурсів. Програма вдосконалення навчальної та освітньої підготовки включає в себе шість основних елементів, а саме:

· зв'язки і співпраця між навчальними закладами НАТО та країн-партнерів;

· зворотний зв'язок і оцінка діяльності ПЗМ;

· інструменти сумісності для країн-партнерів;

· інструменти і методи планування навчань, які пропонуються країнам-партнерам;

· надання порад з боку НАТО в галузі національних стратегій навчальної та освітньої підготовки;

· сучасні методи дистанційного навчання і моделювання.

Більшість елементів програми вже існує і впроваджується протягом року. Дві галузі все ще знаходяться в стадії розвитку, а саме:

Зв'язки і співпраця. На сьогодні НАТО визнало і надало статус навчальних центрів ПЗМ семи установам в Австрії, Греції, Словенії, Туреччині, Україні, Швейцарії та Швеції. Конференція навчальних центрів ПЗМ та інших навчальних і освітніх установ ПЗМ, яка проводиться періодично, дає змогу учасникам вивчити шляхи обміну інформацією, досвідом і знаннями, розглянути можливості координації та уникнення дублювання, та найкращі способи ефективно використовувати ресурси.

Мета сучасних методів дистанційного навчання і моделювання полягає у використанні технологій дистанційного навчання (подібних до курсів з Інтернету) і створити в НАТО мережу дистанційного навчання та моделювання для застосування в освітній та навчальній роботі з військовим персоналом, що братиме участь в операціях ПЗМ під проводом НАТО та інших завданнях ПЗМ. На меті стоїть розбудова об'єднаного банку засобів багатоцільової підготовки та освіти з наголосом на оперативних вимогах. На першому етапі проекту розпочалась робота над розробкою прототипу, а також на загальній проміжній стратегії майбутньої організації та управління ресурсами.

Стосовно управління програмою ПЗМ можна виділити такі керівні органи:

Політично-військовий керівний комітет програми Партнерство заради миру.

Головним робочим органом, який відповідає за питання ПЗМ, є Політично-військовий керівний комітет Партнерства заради миру (ПВКК). Він проводить засідання в різних форматах або тільки за участю членів Альянсу, або за участю членів НАТО та партнерів.

Головні обов'язки ПВКК включають надання Раді рекомендацій з питань ПЗМ; відповідальність за загальну координацію Робочої програми партнерства; розробку політично-військових рекомендацій військовому керівництву НАТО з метою підготовки його внеску в Робочу програму партнерства в галузі військових навчань та інших заходів; надання рекомендацій при розробці Індивідуальних програм партнерства та подання їх на затвердження Ради; підготовчу та координуючу діяльність у процесі планування і оцінки сил Партнерства (PARP).

Над військовими аспектами ПЗМ працює військове керівництво НАТО, яке користується рекомендаціями, запропонованими ПВКК та затвердженими Радою. Робочим органом ПЗМ з військового боку є Робоча група з військової співпраці, яка функціонує як консультативний орган Військового комітету. Робоча група проводить засідання як самих членів Альянсу, так і за спільною участю партнерів і членів НАТО. Військовий комітет також проводить зустрічі з партнерами для обговорення військового складника співпраці за програмою ПЗМ.[29]