Сторінка
8
Наступним, після підписання Рамкового документа, кроком для кожної країни-партнера є подання в НАТО Презентаційного документа. В ньому зазначені кроки, що будуть здійснені з метою досягнення політичних цілей Партнерства; військові та інші ресурси, які партнер має наміри використовувати в цілях партнерства; та конкретні галузі, в яких партнер бажає співпрацювати з НАТО.
На підставі заяв, зроблених у Презентаційному документі, та додаткових пропозицій з боку НАТО та країни-партнера, спільно готується та затверджується Індивідуальна програма партнерства (ІПП) на дворічний період. В ІПП включені заяви про політичні цілі партнера в ПЗМ, військові та інші ресурси, які він надає в розпорядження ПЗМ, широкі цілі співпраці між партнером та Альянсом у різноманітних сферах співробітництва та конкретні заходи, що планується здійснити у кожній галузі співпраці.
Кожен партнер, виходячи з власних індивідуальних вимог та пріоритетів, окремо вибирає для себе заходи зі списку, який визначено у Робочій програмі партнерства (РПП). Цей принцип самовизначення є важливим аспектом ПЗМ. Визнається, що потреби та можливості країн-партнерів є різними і кожна з них сама має визначати форми діяльності та співпраці, які їй найкраще підходять. Робоча програма містить широкий опис різних можливих галузей співпраці та список заходів у кожній галузі. РПП, як і кожна ІПП, охоплює дворічний період і переглядається щороку. Партнери залучаються до її підготовки повною мірою. Індивідуальний план дій партнерства (ІПДП) пропонує складнішу програму порівняно з ІПП і призначений для країн, які мають політичну волю і бажання поглиблювати свої відносини з НАТО. ІПДП чітко визначає цілі і пріоритети співпраці для окремої країни-партнера і забезпечує відповідність робочих механізмів цим пріоритетам. НАТО надаватиме конкретну дорадчу допомогу щодо цілей реформ у кожній країні. Активізація політичного діалогу з відповідних питань може бути складовою ІПДП. ІПДП також полегшує координацію двосторонньої допомоги, що надається окремими членами Альянсу або партнерами, а також координацію заходів з іншими відповідними міжнародними інституціями.
Визначені цілі відповідають загальним категоріям: питання політики і безпеки, питання оборони, безпеки і військових справ, інформування громадськості, наука та екологія, планування на випадок надзвичайних ситуацій, питання управління, захисту та ресурсів.
У листопаді 2004 року Грузія стала першою країною, що підписала ІПДП з НАТО. Зараз розробляються ІПДП для Азербайджану та Узбекистану. Вірменія також висловила заінтересованість у розробці такого плану. [26]
На Вашингтонському саміті у квітні 1999 року були запропоновані нові ініціативи з метою посилення оперативної складової ПЗМ і активного задіяння партнерів у процес прийняття рішень і планування ПЗМ:
· Концепція оперативної спроможності має на меті вдосконалення спроможності збройних сил країн Альянсу і партнерів ефективно взаємодіяти під час проведення операцій ПЗМ під проводом НАТО, тобто, забезпечити більшу гнучкість у формуванні спільних контингентів та ресурсів, необхідних для виконання та забезпечення таких операцій. У рамках механізму насамперед враховуються сили та ресурси, які теоретично можуть бути виділені для проведення таких операцій. Вдосконалення робочих відносин, які розвиваються в мирний час між штабами і військовими формуваннями членів Альянсу і країн-партнерів, сприяють інтеграції підрозділів країн-партнерів до складу сил НАТО. На Стамбульському саміті було визначено, що впровадження Концепції оперативної спроможності, зокрема, передбачає гармонізацію стандартів оперативної сумісності і пов'язаних з ними систем оцінки з відповідними механізмами НАТО.
· Політично-військова рамкова ініціатива визначає принципи, засади та інші керівні напрямки залучення країн-партнерів у процесі прийняття рішень і політичних консультацій, в оперативному плануванні та механізмах командування. На Стамбульському саміті підкреслювалась важливість залучення партнерів до процесу формування рішень на початкових етапах. Принципи, викладені в цьому рамковому документі, застосовуються під час проведення всіх операцій НАТО за участю країн-партнерів, а також визначають форми участі партнерів в інших видах діяльності Альянсу, наприклад, військових навчаннях або Цільових фондах НАТО.
Для забезпечення активної участі партнерів у щоденній роботі Альянсу в декількох штабах НАТО були створені Штабні елементи ПЗМ - робочі групи офіцерів збройних сил країн-партнерів. Центр координації партнерства забезпечує координацію військової підготовки і навчань ПЗМ. Окрім цього, Міжнародний координаційний центр забезпечує проведення брифінгів і планування для всіх держав - не членів НАТО, що надають свої контингенти для проведення миротворчих операцій під керівництвом НАТО .
· Для забезпечення ефективності співпраці держав-партнерів з НАТО в межах миротворчих операцій використовується Процес планування та оцінки сил (ППОС), в межах якого визначаються вимоги щодо оперативної сумісності і необхідних ресурсів. Цей механізм виявився дуже ефективним під час проведення операцій НАТО з підтримання миру на Балканах і в Афганістані. ППОС віддзеркалює процес планування сил НАТО, і країни-партнери беруть в ньому участь за власним бажанням. Цілі планування, або Цілі партнерства, обговорюються з кожною країною, а для оцінки досягнутого прогресу проводиться детальний аналіз. З роками вимоги ППОС ускладнюються, що відповідає вдосконаленням, які члени Альянсу визначають для власних збройних сил. ППОС також використовується країнами-партнерами для розвитку ефективних, економічно доцільних збройних сил і для розвитку оборонної реформи. Цей механізм, зокрема, відіграє ключову роль у впровадженні комплексної оборонної реформи в Україні.
Завантажити реферат