Сторінка
11

Програма НАТО «Партнерство заради миру» та її значення для зміцнення міжнародної безпеки

Члени Альянсу також проводили брифінги для партнерів, під час яких надавали інформацію про конкретні аспекти оборони від ядерної, біологічної, хімічної та радіологічної зброї (ЯБХР), наприклад, щодо створення і функціонування натовського Батальйону захисту від ЯБХР зброї.

Міжнародне співтовариство відчуває дедалі більше занепокоєння стосовно розповсюдження дешевої зброї невибіркової дії. Стрілецька зброя є легкодоступною та простою у використанні. Це сприяє розпалюванню та затягуванню збройних конфліктів. Часто жертвами спалаху насильства стають цивільні громадяни. Згідно з даними ООН та інших джерел, серед 4 мільйонів загиблих в результаті військових конфліктів 1990-х років 90 відсотків були цивільні громадяни, з яких 80 відсотків становили жінки і діти. За оцінками фахівців, сьогодні в світі є понад півмільярда одиниць легкої та стрілецької зброї ~ достатньо для кожної 12-ї людини. Від цієї зброї гине понад 1000 осіб щодня. Було підраховано, що в усьому світі встановлено загалом 100 мільйонів мін. У середньому, кожні 22 хвилини вибухає одна протипіхотна міна, внаслідок чого щорічно гинуть або залишаються скаліченими 26 000 людей.

Були створені численні ініціативи на глобальному, регіональному та місцевому рівнях з метою боротьби з розповсюдженням легкої зброї і протидії застосуванню протипіхотних мін. Члени НАТО і країни-партнери прагнуть посилити ефективність цих заходів через застосування політично-військових засобів для вирішення цих проблем в євроатлантичній зоні.

РЄАП створила Спеціальну робочу групу з питань легкої та стрілецької зброї і протидії застосуванню протипіхотних мін, яка є форумом для обміну інформацією щодо ефективного контролю над розповсюдженням такої зброї, наприклад, через національні механізми експортного контролю і впровадження відповідних заходів. Програма ПЗМ також передбачає вдосконалення підготовки в галузі безпечного зберігання і охорони зброї, утилізації і знищення надлишкових озброєнь, а також вилучення та утилізації зброї під час проведення миротворчих операцій. Окрім цього, на запит окремих країн надається конкретна цільова допомога.

Питання протипіхотних мін вирішується як в межах цієї ж робочої групи, так і в межах заходів ПЗМ. Проводяться конференції і семінари, присвячені конкретним аспектам цієї проблеми. Служба боротьби із застосуванням протипіхотних мін ООН несе головну відповідальність за практичну роботу в цій галузі, але війська НАТО і країн-партнерів, що діють на Балканах і в Афганістані, регулярно допомагають цивільним службам проводити розмінування. На Балканах було розміновано 26 мільйонів квадратних метрів, а в Афганістані МССБ надають допомогу у розмінуванні Міжнародного аеропорту Кабула та в інших місцях зони їх діяльності.

У 2000 році було створено Цільовий фонд ПЗМ для спрямування фінансової допомоги країн-донорів на підтримку програм знищення протипіхотних мін. До грудня 2004 року було знищено понад 2 мільйони протипіхотних мін, і розробляються нові проекти подальшої роботи в цій галузі. Сферу застосування програм Цільового фонду було розширено, і нині вони охоплюють також утилізацію надлишкових боєприпасів, стрілецької зброї та легкого озброєння.

Країни-партнери відіграли важливу роль у проведенні операцій з підтримання миру на Балканах, а зараз вони роблять вагомий внесок в операцію НАТО в Афганістані. Участь країн-партнерів у цих заходах зміцнює безпеку не тільки в євроатлантичному регіоні, але й поза його межами. Збройні сили країн-партнерів набувають практичного досвіду співпраці зі збройними силами країн Альянсу, разом виконуючи завдання з відновлення стабільності у кризових регіонах. Така співпраця полегшує тягар виконання місій, кількість яких постійно зростає, виключно країнами Альянсу. Участь партнерів в операціях під керівництвом НАТО підтверджує міжнародний консенсус щодо необхідності врегулювання криз спільними зусиллями і запобігання поширенню нестабільності.

Військові з багатьох країн-партнерів вже мають досвід служби разом з колегами з країн НАТО і знають, як сили Альянсу діють у складних і важких ситуаціях. Цей фактор передусім став визначальним у процесі покращання відносин, поглиблення взаєморозуміння і довіри між збройними силами країн, які за часів холодної війни належали до конфронтуючих альянсів, що протистояли один одному на розділеному континенті. Сьогодні НАТО і країни-партнери разом протистоять загрозам XXI сторіччя.

Одним із ключових завдань програми "Партнерство заради миру" є забезпечення спроможності військ країн-партнерів взаємодіяти з силами НАТО під час проведення миротворчих операцій. Участь у двосторонніх програмах і військових тренуваннях допомагає країнам-партнерам набути практичного досвіду для спільної з силами НАТО участі в миротворчих операціях. Ключову роль при цьому відіграють знання англійської мови і розвиток оперативної сумісності. Збройні сили цих країн дедалі краще опановують оперативні норми Альянсу щодо забезпечення ефективного проведення польових операцій, а також впроваджують процедури і норми, сумісні з тими, які застосовують сили НАТО. Отже, Концепція оперативної спроможності відіграє ключову роль у цьому плані.

Участь країн-партнерів та країн - не членів НАТО у миротворчих операціях під егідою НАТО проходить відповідно до політично-військового рамкового документа. Цьому також сприяє діяльність Міжнародного координаційного центру, заснованого у жовтні 1995 року при штабі Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі, який надає приміщення для проведення консультацій та здійснення планування усім країнам, які не є членами НАТО, але надсилають свої військові контингенти для участі в операціях. Після проведення оцінки запропонованої країною участі в операціях НАТО, укладаються фінансові та технічні домовленості між кожною конкретною країною-учасницею і НАТО. Кожна країна-партнер бере на себе відповідальність за розміщення свого контингенту та забезпечення його ефективного функціонування. У деяких випадках підтримка також може бути надана країною - членом НАТО на двосторонній основі.

Більшість країн - не членів НАТО, які надсилають свої війська для участі в миротворчих операціях під егідою НАТО, беруть участь у програмі ПЗМ та походять з європейського континенту. Проте певні країни, які надсилають свої військові контингенти, походять з інших континентів, а деякі навіть не мають формальних відносин з Альянсом. На південноамериканському континенті прикладом такої співпраці може слугувати Аргентина, яка надсилала своїх військових для участі у Стабілізаційних силах (СФОР) та Силах Косова (КФОР), а також Чилі, чиї військові брали участь у Стабілізаційних силах. Серед країн, які беруть участь у Середземноморському діалозі НАТО і надсилали свої контингенти для участі в Стабілізаційних силах та Силах Косова, можна назвати Йорданію та Марокко, а миротворці з Єгипту служили під егідою сил НАТО в Боснії та Герцеговині. Ще одна країна - представник арабського світу, Об'єднані Арабські Емірати, надала значний військовий контингент, що увійшов до складу Сил Косова. Малайзія, представниця країн Південно-Східної Азії, брала участь як у складі Імплементаційних сил (ІФОР), так і Стабілізаційних сил. У рамках програм обміну досвідом з Великою Британією, військові з Австралії та Нової Зеландії взяли участь у миротворчих операціях на Балканах. Нині невелика група військових з Нової Зеландії також служить у складі МССБ.