Сторінка
1
ВСТУП
Політична думка сучасного суспільства - результат тривалого розвитку та взаємодії ряду ідейно-теоретичних традицій.
Мислителі різних країн протягом всієї історії людської цивілізації замислювалися над проблемою політичного життя суспільства, прагнули з’ясувати сутність та природу держави, намагались відповісти на одне з "вічних" питань - яким має бути найкращий державний устрій? Вони створювали політичні теорії, грунтуючись на історичному досвіді народів, які прямо або опосередковано впливали на політичні процеси.
Не так багато на землі слів з такою довгою та багатогранною історією, як у грецького слова polіtіke - мистецтво управління державою.
Споконвіку люди прагнули розшифрувати суть політичного процесу і особливо механіку влади, виявити закономірності, яким вони підлягають.
Перед нами досить важке завдання. За короткий час розглянути практично усе розмаїття політичної думки людства. Для того, щоб це завдання виконати, розглянемо у лекції такі запитання :
1. Політична думка у класових суспільствах Давнього світу.
2. Політична думка періоду Середньовіччя.
3. Розвиток соціально-політичної думки у період Відродження.
4. Політичні ідеї Нового часу (ХІХ - поч. ХХ ст.).
5. Становлення політичних ідей у Київській Русі у ІX - XІІ ст. та їх подальший розвиток на етапі формування українського народу (ХVІ - ХVІІ ст.).
6. Основні напрямки та тенденції розвитку суспільно-політичних поглядів в Україні у ХІХ - поч. ХХ ст.
7.Основні національні школи та напрямки сучасної політології.
1 ПОЛІТИЧНА ДУМКА У КЛАСОВИХ СУСПІЛЬСТВАХ ДАВНЬОГО СВІТУ
Політична думка давнини пов'язана з долями стародавніх народів Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю, Персії, Греції, Риму. Оскільки усі політичні теорії відображають реальні політичні відносини суспільства, то й з'явитись вони могли лише з появою політичного життя суспільства та держави.
Сучасна політологія виділяє 5 основних політологічних концепцій, які виробило людство за всю історію свого існування, або точніше, в рамках яких розвивалася політична думка:
· міфологічна;
· філософсько-етична;
· релігійна;
· громадянська;
· соціальна.
Кожній з цих концепцій відповідає свій часовий відрізок та свій етап у розвитку людського суспільства.
Творці та носії міфологічної концепції політики - народи Давнього Єгипту, Вавилону, Індії, Персії. У ІІІ-ІІ тис. до н. е. у дельтах великих рік (Нилу, Тигру, Євфрату, Інду, Хуанхе) виникають могутні держави - Єгипет, Шумер, Аккад, Вавилон, Ассірія, давньоруські і давньокитайські держави.
Необхідність постійної організації складного іригаційного господарства зумовила розвиток цих суспільств шляхом твердої державної централізації, що призвело до створення політичних структур деспотичного типу. Ці структури мали основні особливості:
· адміністративно-командне управління суспільством через міцний бюрократичний апарат;
· поглинення державою власності та господарчих функцій низових одиниць;
· централізований перерозподіл державою ресурсів.
Соціально-політичні уявлення давньосхідних суспільств носять переважно релігійно-міфологічний характер, який підкреслює божественне виникнення існуючих відносин влади та порядку.
Міфологічна традиція схвалює існуючий порядок і є «теоретичним виправданням його необхідності». Наприклад, у Давньому Єгипті рабовласна ідеологія знайшла свій вираз у таких творах як «Повчання гераклієпольського царя своєму сину» де стверджується необхідність укріплення державної влади шляхом проведення політики, що поєднує суворість до одних і прихильність до інших. Ті, що не підкоряються верховній владі гідні фізичної розправи.
Політичні ідеї Давнього Вавилону яскраво передані у законах царя Хаммурапі (XVІІІ cт. до н.е.). Укріплення влади рабовласників і охорона інтересів службових людей - головна з них.
Політична думка Давньої Індії носила відображення релігійно-політичної ідеології буддизму та брахматизму. Послідовники буддизму вважали, що світом править не бог, а природний закон і людські справи залежать від власних зусиль людей. Буддизм заснований на визнанні морально-духовної рівності людей. Саме тому до політичної думки Давньої Індії характерне сполучення ідеї твердої державної системи з релігійно-моральним індивідуалізмом.
Саме у Давній Індії вдалося детально розробити концепцію людських обов'язків і практично не залишити місце для прав.
Певний відхід від ранніх міфологічних уявлень в бік раціональних відбувся у Давній Персії і пов'язано це з ім’ям Заратустри. Згідно з його вченням у світі іде боротьба добра і лиха і в кінцевому підсумку переможе добро . Держава повинна бути земним втіленням небесного царства, а монарх повинен захищати підданих від лиха, боротися проти зла у державі. Кастовий розподіл суспільства грунтується на вільному виборі кожним того чи іншого виду занять.
Власне політичні теорії агродеспотичних держав, які носили новий раціоналістичний характер, були створені тільки у рамках китайської суспільної думки. Давньокитайським філософам вдалося знайти основний нервовий вузол існування азіатського деспотизму - поділення суспільства на тих, хто робить і хто керує.
Головним питанням для китайських філософів була проблема ефективного управління суспільством. Вони запропонували декілька варіантів рішення цього питання: два головних (Конфуціанство та Легізм ) і два побічних (Моізм та Даосизм).
Конфуціанське рішення проблеми складається у розробці патріархально-патерналістської версії деспотичної держави.
Конфуцій (Кун Фу-цзи (551 - 479 рр. до н.е.) вважав, що найвищої ефективності управління державою можна досягти лише на принципах патріархально-кланової форми підлеглості - по старшинству в родині.
Держава у Конфуція - це одна велика родина, де влада імператора - влада батька, а відносини правителів і підданих - родинні відносини.
Конфуцій пропонує будувати відносини у середині держави на засадах принципів доброчинності, які заточені у системі «правил поведінки» - норм та ритуалів ''Лі''.
Політична концепція Конфуція включає до свого складу такі ідеї :
· суворий ієрархічний розподіл обов’язків між членами суспільства, в сім’ї, в державі за принципом "правитель повинен бути правителем, підданий - підданим";
Завантажити реферат