Сторінка
1

Ідеологія і роль політичної ідеології в суспільстві

План

1. Виникнення і суть поняття політичної ідеології.

2. Структура і класифікація політичної ідеології.

3. Функції політичної ідеології.

4. Вплив політичної ідеології на суспільство.

1. Поняття “ідеологія” стосується перш за все політичного життя. Сам термін походить від гр ідеї (форма, вид, уява) та логос (слово).

По різному ставляться до цього поняття: “+”, “-” . Але в реальному життя ідеології, як такої не існує. В суспільстві функціонують багато від’ємних . саме ці ідеології формують або деформують соціально реальність через вплив політичної влади. Тому б-я зміни в державі потреб3. ідеолог обгрунтов. Взагалі ж.і в суч. Пол. викор. в політиці.

І порад. епоха Просвіт., бо саме в цей період відбув. перех. від реліг.-міф до соціального. Нове розуміння суспільства було викл. у праці Монтеск’є “Про дух законів”. Друга прич.- зародж. світської науки (XVI-XVIII).

Дальше бурж. ФР. і Ам. револ. Саме п.і. виник. після Фр. револ. 1796 р. вперше п.і. викор. у своїй праці Антуан Дестю де Тресті “Елементи і”. На його думку найб внесок зробили Локк, Гельвецій, Гольбах. За ним і. – наука наук, яка була повинна з’сув. походж всіх нау. Ідеологія має служити суспільству, бо носить ідеї справедливості і рівності. Ідеологія – наука про ідеї, завдяки яким аналізуючи дух. діяльність люд і сутність понять, ідеологи повинні були виробити правила для існув насел. Ці конц. він втілив у реф освіти у Фр.

Вперше негат поставився до і Наполеон, бо вони не вірили нагальним проблемам.

На поч. ХІХ ст. і. ® на засіб легітимації вл Б-я поч. Режим, який прагне стаб має легітимізувати себе за доп. б-я І.І ств.

Ще прич. виник і. – складний розв. суспільства. Суспільство – наслідок діяльності людини, а що керуються і.

Амосов і – певна словесна модель, які оцінюють дії гр.-на і держави. На його думку і в суспільстві має розділ лю. і визнач. взаємовід між ними.

Оксфордський словник: і . – б-я докладна і внутр послідовна форма ідеї за доп яких соц. групи пояснюють світ. лю сприйм навк. серед. за доп і, бо вона і утв. лю. свідомість.

Маркс і Енгельс: і. – фальшива свідомість, прирівнювали і до рел., тому на поч ХХ ст. з’являється пон. пролетарської і.

Ленін і. полід на 2 групи: громадянську і соціалістичну, вказ. на класовий характер і. за соціалізму І. називали систему поглядів і ідей, в яких оцінюються віднос лю до діяльності. У класов. суспільстві І. є завжди класовою.

На поч. ХХ ст. був і ін погляд на і.

Представники Франкфурт. школи Маркізе, Фромм і ін. негат. ставидися до і. але критик її вони за розг взаєм і. і суспільство, а тот. – усього класу.

У 1958 р. Бел висунув конц. кінця епохи і., яка поляг в тому, що і. вже не відігр. вел. ролі, бо немає клас. бо-би і утв. загальнонап. партії. Але ця конц. утопічна, бо у 70-х рр відбувся розквіт І.

На думку суч. вч. і. – різновид корпорант свідом., яка виправдовує зазіхання окр. групи осіб на вл. і прагне відповідно підкорити гром. думку власним цілям.

Різні груп вчених.

1. І. заг процес виробл. ідей, цінностей у реал. житті.

2. І. – ідей і перекон., які ха-ють певні групи, що

3. І. – ідеї, що допом легітимізув. існуючу пол. вл.

4. І. – за без. і легітимізм. інтер. різних соц. гурп з різнми ітер.

5. І. – ілюзорна свідомість, яка пов’яз. не з інтер. пануючого класу, а з матер. переконаннями.

Риси ідеології:

- об’єднує лю

- спрям. на певну дія-ть

- є активною

- легітимізує

- універсальна

- обмежує бачення світу, бо тракт. дійсність з т. з. певних соц. верств на-ня.

- динамічна, бо пост розв і прагне забезпеч найоптим розв су-ва

- комплементарна, бо доповн. одна одну, протистав і впливають

- кожна з і. нав’язує су-ву своє бачення світу.

В науці є 2 підж. Щодо бач. І.:

- партикуляриський: є розбіжності між І., вони завжди протистоять і борються між собою за перемогу, завжди діють в одному просторі, але не зближ. ха-ний для практичної пол.

- холістичний: І. є цілісністю, мають більше спільного, ніж відмінного.

Це філос. т.з. на і.

І. поєднюється з псих. утв. свідомості і. належить до теорем. свідомості. Але на відміну від науки, І. поєднує знання і вірування і залежно від типу І. переваж. або 1 або 2. якщо наукове >, то вона раціоналістична, якщо на забоб., міф. – то іррац.

Ідеологія – теор. узагальнена си-ма поглядів і переконань стос. Су-ва в якій теор. і емпір. знання перепліт. з вірув. І ціннісними орієнтаціями. Є конц., які поясн. коли і чому виник. І., яка їх роль:

І. І. форма віровчення, яка служ. інструментом захисту панівних суп. інтер. За нею І. свідомо прихов. істинний стан справ у су-ві.

ІІ. Конц. напруження, яка пов’яз. виникн. і. з крит. моментами розв. су-ва, якщо в су-ві нагромадж нерозв’яз. пробл. і виник. потреба в альтерн. способах розв’яз. проблем, тоді винвик. І.

ІІІ. Функціон. конц. і. – інструмент соц. інтеграції, за доп. певних ідей об’єдн. лю. у вел. спільноти.

IV. І. – інструмент обгрунт. групов. інтер. і об’єдн лю. на їх захист. І. – теор. опрацьоване відображу. специ. поглядів цінностей і інтер. класів, націй, конфес., які поч. вход. у пол. процес.

Перша конц. Вебер, Менгейм, Дюркгейм, Маркс. І – державні конц. На осн. цих поглядів у 50-х рр. ХХ ст. зародж. конц. де ідеології за якою зх. су-ва вважались деідеологізованими. Але вони перейшли до реідеологізації, бо саме і. підтрим. існуючий політ. режим.

Ін. конц. форм у криз. етапи розв. сус-ва, коли накопич. нерозв’яз. пробл. Тоді І. відіграє інтегруючу роль.

IV. тлумачить І. як теорем. узагал. поглядів на суп. розв. через інтер. певних груп на-ня.

І. творять лю., які творять еліту нації і намаг. виступ. від імені всього нар. це інтелектуали, які в процесі утв. І. спир. на теор. спадок попер. поколінь.

Процес формування І. відбув. споч. виник. пол. ідея – своєрідний ідеал. образ соц. дійсності, або план Пол. ді-сті. н-д, для лібер. пол. ідея – непорушність пр. і св. особи, для націон. – націон. ідея дух самоствердж. Нар., для соціал. – соц. ідея захист матер. інтер. трудових класів. Розвиваючись ПІ ® в теорію, а потім в іпотезу ®дає змогу висловити передбач. про внутр. зв’яз. пол. явищ з фактичними даними. В міру накоп. знань гіпот. ® у пол. конц. – це форма знання, в якій вираж. Цілісне розум об’єкта пізнання. Дальше пол. теорія, яка вивч. не окр. властивості пол. процесів, а си-му пізнання всіх явищ сформована теорія переходить на рівень пол. доктрини певного народу чи сивіл. Дальше пол. докт. втіл. у певні пол. ін-ти. Колишні комун. Ін-ти будув. за ідеол. схемою, але і найдемокр. – втілення ідей лібер.