Сторінка
5

Фортепіанне мистецтво Коломиї: історія та сучасність

Не дивлячись на такі незручності, з року в рік кількість українських гімназійних учнів зростала. Так в 1896-1897 навчальному році налічувалося понад 200 учнів. Першим директором Коломийської української гімназії став Софрон Недільський (1857-1917 рр ) – відомий організатор і педагог, який протягом чотирнадцятирічного керування гімназією зумів підібрати добрий педагогічний колектив і так налагодити навчально-виховну роботу, що Коломийська українська гімназія невдовзі стала однією з кращих в Галичині. У різні роки тут працювали педагогами відомі українські культурні діячі, вчені, письменники: Дмитро Николишин, Володимир Павлусевич, математик Роман Шипайло, який керував гімназійним хором та досліджував сучасну українську музику (в 1937 р. виступав, зокрема, з рефератом на дану тему), Богдан Левицький, Орест Кузьма - ентузіаст вивчення мови есперанто, Олекса Ковбуз, Іван Баб'юк, Іван Храпливий, Антін Княжинський, Роман Рубінгер та багато інших. Все це були люди високої культури, широкого світогляду, які не обмежувалися викладанням свого предмету, а домагалися справді всебічного розвитку своїх вихованців [5, с.149].

“ . Гімназія в Коломиї мала добру славу, ставила суворі вимоги в науці і хто виходив з неї в світ, той уже певно мав усі підстави до дальших наукових студій” [63, с.41].

Зі стін української гімназії Коломиї вийшло чимало талановитих студентів, що продовжили подальше навчання у Львові, Кракові, Відні та Празі. Одним з найобдарованіших випускників гімназії був Ярослав Барнич, якому судилося стати відомим українським композитором. Він знаний як автор славнозвісної оперети “Гуцулка Ксеня” [86].

У 1921 році за ініціативою директора гімназії Прокопа Мостовича був створений симфонічний оркестр. Але ця перша спроба була невдалою. Справа створення оркестру на той час була дуже актуальною, оскільки при гімназії існував хор під керівництвом професора Романа Шипайла, який виконував такі твори як “Кавказ” Станіслава Людкевича, “Гайдамаки” Йосипа Кишакевича, що вимагали супроводу симфонічного оркестру. Професор Шипайло змушений був запрошувати на репетиції професійних музикантів, навіть членів військового оркестру місцевого полку піхоти, оскільки серед учнів на той час не було музикантів, які б грали на духових інструментах.

У 1924-1925 роках в Коломиї проживав фаховий диригент, а згодом викладач Вищого музичного інституту ім.М.Лисенка Филипп Баран. Слід відзначити, що він був не лише талановитим диригентом, але і високопрофесійним виконавцем, який володів багатьма струнними, дерев`яними і мідними духовими інструментами [41, с.158]. Филипп Баран зумів об`єднати навколо себе талантовитих учнів, створивши таким чином підґрунтя для створення гімназійного симфонічного оркестру.

Перший прилюдний виступ цього колективу відбувся на концерті з приводу ювілею директора гімназії Прокопа Мостовича. Оркестр виконав два “Угорські танці” Йоганнеса Брамса. З того часу жодне музичне свято, що відбувалося в гімназії і інших школах міста, не обходилося без участі учнівського симфонічного оркестру під керівництвом Филиппа Барана. Цей оркестр став справжньою професійною школою для багатьох гімназистів, які згодом увійшли до складу симфонічного оркестру при філії Вищого музичного інституту ім.М.Лисенка в Коломиї.

Коли у 1990 році в Коломиї відбувся Перший всесвітній собор духовної України, місто дуже урочисто відзначало одночасно дві події: 90 років з дня відкриття Першої української коломийської гімназії та відновлення її діяльності. На урочистості з нагоди цього свята прибули випускники колишньої гімназії з усього світу: відомі вчені, письменники, політичні та культурні діячі. “Зустрічі, спогади, промови. Урочисто відкрито на фронтоні гімназії пам`ятну дошку першому директорові цього навчального закладу Софронові Несільському .” [1, с.1].

До 1939 року у Коломиї існувала гімназія українського педагогічного товариства “Рідна школа”, яка мала також прекрасних педагогів. Директор Антін Микитюк викладав латинську мову; Гнат Загребний - математику і фізику; Ірина Чопанівська-Загребна - польську мову; Степан Рурак – географію; Олег Калитовський - природознавство, астрономію; Володимир Масевич - українську літературу; Дмитро Опришко – історію; Остап Світлий, Марія Білинська - німецьку мову; о.Іван Станецький – релігію.

У своїй діяльності “Рідна школа” ставила наголос на національне виховання молоді та перебирала відповідальність за програму навчання української мови в публічній шкільній системі. Вона дбала про фонди на утримування шкіл, співпрацювала з учительським колективом і мала постійний зв`язок з батьками шкільних дітей. Основою доходів “Рідної школи” була оплата за навчання дітей у школі, проте цього не вистачало на покриття всіх видатків, тому громадянство оподатковувало себе місячними членськими вкладами, які доповняли пожертви з-за кордону [41, с.83].

Навчання в школах товариства “Рідна школа” відбувалося у відповідності до навчальних планів і програм з різних предметів, серед яких обов`язковим був предмет “співи”. Цей предмет викладався у школах впродовж чотирьох років навчання. Крім уроків музики, у народних школах товариства музична освіта здобувалася також в кружках, на курсах, у гімназіях “Рідної школи”. Вагоме місце посідала музика в навчальному процесі учительських семінарів. Щоб навчатись у семінарії, необхідно було скласти вступні іспити з предметів, які викладалися на курсах. Перший рік навчання був підготовчим, і після його закінчення переводили на перший курс семінарії, де були такі навчальні предмети як музика і спів. На наступних трьох курсах, крім музики і співів, обов`язковою була гра на скрипці [84, с.174-175].

“Рідна школа” з кожним роком набувала популярності серед української громади, а назва “Українське педагогічне товариство” фіксувалася в офіційному діловодстві.

Таким чином, Коломия стала не лише освітнім центром, але й потужним осередком культурно-мистецьких традицій західно-українського регіону. Виникнення театру, діяльність педагогів шкіл та гімназій, відкриття друкарень спрямовувалося у русло національного відродження самобутньої культури українського народу.

Коломияни з гордістю пошановують своїх земляків, визначних діячів нашої культури і науки, подвижників українського національного відродження таких як о.Йосафат Кобринський, о.Іван Озаркевич, Михайло Голинський, Роман Шипайло, Филипп Баран, Ярослав Барни та багато інших, які зробили вагомий внесок до загальної культурно-мистецької скарбниці краю.