Сторінка
1

Туризм як одна із форм соціалізації людини

Розуміння особливостей існування і тенденцій розвитку будь-якого суспільстванеможливобезретельногоаналізурізноманітнихпроявівйогодозвіллєвоїдіяльності. В сучасних умовах, коли туризм став значним суспільним явищем, актуальною стає проблема його соціально-філософського дослідження. Виступаючи способом раціональної організації вільного часу людини, важливим чинником суспільного розвитку, а також проявом свободи сучасної особи і формою реалізації людиною свого потенціалу, туризм залишається теоретично мало досліджуваним соціальним явищем.

Туризм можна визначити як здійснення туристської активності та організацію туристичної діяльності, що спрямована на задоволення рекреаційних, пізнавальних, економічних та духовних потреб особи шляхом переміщення соціальних суб'єктів в соціальному просторі. Туристська активність розуміється як подорожі по країні або виїзд за кордон соціальних суб'єктів з метою безпосереднього задоволення своїх фізичних, пізнавальних, оздоровчих, спортивних, ділових, релігійних, духовних та інтелектуальних потреб. А туристична діяльність – це підприємницька діяльність підприємств, установ, організацій, фірм на туристичному ринку, спрямована на задоволення потреб суб'єктів туризму.

Суб'єктом туризму виступають, з одного боку, ті соціальні суб'єкти, які подорожують країною або виїзджають за кордон, задовольняючи свої фізичні, духовні та інтелектуальні потреби, тобто туристи; з іншого боку, суб'єктами туризму виступають підприємства, установи, організації, які здійснюють та регулюють підприємницьку діяльність, спрямовану на задоволення пізнавальних, оздоровчих, спортивних, ділових, релігійних та інших потреб туристів.

До об'єктів туризму належать сполучення природних комплексів та культурних цінностей, які приваблюють увагу та можуть задовольнити духовні потреби туристів та сприяти відновленню та розвитку їхнього фізичного та інтелектуального потенціалу.

Туристська активність виступає однією з форм творчості людини, за допомогою якої здійснюється самопізнання, реалізація свого "Я", пошук соціального призначення; в ХХІ столітті стає однією з форм боротьби за виживання; дозволяє отримувати переваги в конкурентній боротьбі з іншими соціальними суб'єктами. Туристська свобода обумовлена світоглядними орієнтирами особи, можливістю використання нею соціального досвіду інших при здійсненні власного життєвого проекту.

В суспільстві туризм виконує декілька функцій. Базовими є соціально-демографічна, культуротворча, економічна, людинотворча, гуманістична та екологічна.

Похідною від людинотворчої є соціалізуюча функція , яка виражається в тому, що туризм притаманними йому засобами пов'язує людину з суспільством, справляючи на неї багатосторонній вплив, відновлюючи її фізичні сили, духовний світ, сприяючи підготовці особистості до успішного виконання нею суспільних завдань. Зміст соціалізуючої функції туризму полягяє в засвоєнні суб'єктом туризму обраних населенням місцевостей туристського інтересу ціннісних орієнтацій і прийнятих норм поведінки, перетворення їх на мотиви і діяльні принципи туристської активності.

Соціалізація людини, коли вона здійснюється з наміром та цілеспрямовано, є процесом виховання людської особистості. Виховання туризмом відбувається в туристських мандрівках, коли людина набуває певного життєвого досвіду, вчиться терпляче долати незручності, загартовувати тіло й дух, цінувати свою батьківщину і з повагою ставитися до культури, традицій, світогляду народів інших країн.

Необхідно підкреслити, що туризм дозволяє поєднати відпочинок із пізнанням життя, побуту, історії, культури, традицій, звичаїв свого й інших народів, розширити кругозір людини, розвинути її інтелект, краще усвідомити реальну картину світу та сформувати естетичний смак.

В практиці туризму духовні цінності повинні переважати над елементами матеріального та технічного характеру. Такими основними духовними цінностями є:

- повний та гармонійний розвиток людської особистості;

- постійне зростання пізнавального та виховного аспекту;

- рівні права народів в визначенні своєї долі;

- визволення людини, розуміючи це як право на повагу її гідності та індивідуальності;

- визнання самобутності культур та повага до моральних цінностей народів [1,257].

Виховна функція туризму тісно пов'язана з пізнавальною, сутність якої полягає в наданні можливостей пізнання оточуючого світу, накопичення досвіду, формування світогляду, підвищення рівня знань та практичних навичок, що в свою чергу сприяє розвитку науки, мистецтва, культури і є важливим чинником суспільного розвитку.

Здібність туризму до змістовного наповнення певних моментів життя лежить в основі його компенсаційної функції. Туризм ідеально відтворює витрачені людиною під час повсякденної рутини емоційні та фізичні сили. Разом з релігією, мистецтвом, а подекуди і соціально неконструктивними видами діяльності – наркоманією, алкоголізмом, є втечею від одноманіття життя як такого, що набридло.

З компенсаційною функцією пов'язана катарсічна ("така, що очищує"), яка знімає насамперед емоційну напруженість особи.

Гедоністична (від грецького hedone – насолода) функція туризму полягає в підвищенні міри задоволення людей своїм буттям. Вона спрямована на перетворення вільного часу у дозвіллєвий. Задоволення, позитивні враження в туризмі можна отримати від знайомства і спілкування з цікавими людьми, від спостерігання за невідомими природними явищами, від відвідання нових реґіонів, країн, кожна з яких по-своєму багата природними та створеними людиною атрактивними об'єктами. Наприкінці ХХ століття гедонізм стосовно туризму став використовуватися у зв'язку з вишуканим та безтурботним відпочинком по системі "all-inclusive" (все включене).

Даючи насолоду і виступаючи засобом відпочинку, туризм може в якійсь мірі розважити людину. В цьому полягає розважальна функція туризму. Престижна функція туризму сприймається як прояв і стимулювання найактуальніших та найекстравагантніших уподобань.