Сторінка
1

Музичне мистецтво громадських товариств Галичини у першій половині ХХ століття

Становлення культурно-мистецького життя Галичини у першій половині ХХ ст. безпосередньо пов'язане із соціально- історичними процесами, які тут відбувалися. Процес активізації українського національного життя виявлявся у виникненні мережі культурно-просвітницьких, співочих товариств. Їхня різнобічна діяльність спиралася на національні, зокрема реґіональні мистецькі традиції й істотно впливала на громадське життя. Діяльність культурно-просвітницьких та співочих товариств другої половини ХІХ ст. стала чудовим підґрунтям для зростання національної свідомості українців Галичини. На зламі ХІХ-ХХ ст. культурно-мистецьке життя Галичини розвивалася в атмосфері інтенсивного процесу національного самоствердження українців. Динамічні процеси культурно-мистецького життя краю сприяли становленню професіоналізму в українському музичному середовищі.

Особливо активно розвинуло свою діяльність в реґіоні товариство "Просвіта" (1901 - 1939 рр.). Численні його філії діяли по всій Галичині. В той час проходило заснування хорових колективів, театральних гуртків і оркестрів при філіях "Просвіти", їхній репертуар включав як народні пісні, так і твори українських композиторів, рівень виконавської майстерності зростав.

Успішна праця просвітянських гуртків мала велике значення для духовного піднесення народу, утвердження національної свідомості українців. Найбільш показовим видом гурткової роботи "Просвіти" був хор. У репертуарі просвітянських хорів переважали оригінальні твори українських композиторів (наддніпрянських і західноукраїнських), українські народні пісні в опрацюванні М.Лисенка, М.Леонтовича, К.Стеценка, Я.Степового, О.Кошиця, Ф.Колесси, С.Людкевича, О.Нижанківського та ін. Діяльність хорів була спрямована на поширення української пісні через навчання співу, теорії музики, сольфеджіо. Підготовка дириґентів для аматорських гуртків була в полі зору не тільки "Просвіти", а й Музичного товариства ім. М.Лисенка.

Різноманітна культурно-освітня діяльність гуртків "Просвіти" полягала в проведенні таких мистецьких заходів, як Шевченківські концерти, концерти української пісні; свята на честь І.Франка, Л.Українки, І.Мазепи, Просвіти, матері; весняні концерти; фестини тощо.

Хронологія концертного життя просвітянських гуртків знайшла своє відображення у друкованому органі товариства - "Бюлетині", що видавався у період активізації діяльності "Просвіти" на Дрогобиччині (1933-1939 рр.). Віддзеркаленням цього процесу була Академія, присвячена 30-річному ювілею філії товариства "Просвіта" (1934 р.), яка перетворилася на величне свято української пісні - виступило 11 хорів, понад 400 співаків. Вона засвідчила неабияке піднесення культурно-мистецького життя, зокрема хорової справи в реґіоні. Слід акцентувати увагу на тому, що репертуарна політика просвітянських хорових гуртків зосереджувалася на творчості українських композиторів. Це сприяло піднесенню й утвердженню статусу української пісні, гальмувало процеси денаціоналізації, засвідчувало подвижницьку діяльність діячів культури і мистецтва навіть в умовах бездержавності.

Активна праця гуртків "Просвіти" спричинилася також до появи нових колективів при культурно-громадських і руханкових (гімнастичних) товариствах: "Рідна школа", "Сільський господар", "Союз українок", "Пласт", "Сокіл", "Січ" та інші. При кожному з них діяли хори, а при деяких - ще аматорські театральні гуртки та струнні оркестри.

Активністю і культурною різноплановістю відзначалися гуртки "Союзу українок": хори, театральні гуртки й оркестри. З ініціативи цього товариства влаштовувалися концерти на честь Тараса Шевченка, Івана Франка, свята матері, Маланки, св. Миколая, "Андріївські вечори" тощо. Творчий та організаційний потенціал учасниць товариства проявився у проведенні "Свята народної ноші та звичаїв" (1938р.) - оригінальної форми утвердження національних традицій, збереження реґіональних культурних особливостей.

Слід наголосити й на тому, що у першій половині ХХ століття провідне місце в національно-культурному розвої займала українська греко-католицька церква, священики якої активно працювали в різних сферах не лише релігійного, а й громадського життя. Важливе місце в культурно-мистецькому житті реґіону займали церковні хори. Традиції у діяльність хорових осередків церков Західної України першої половини ХІХ ст. розглядалися як взірець для організації їх на Дрогобиччині. Тут увагу було зосереджено на формах роботи відомих осередків розвитку музичного мистецтва в Галичині (Святоюрська капела, хори при Перемишльській греко-католицькій церкві, Духовній семінарії та Ставропігійському інституті у Львові), які плекали виконавські кадри (реґентів, співаків) для популяризації духовної та світської музики. Це були добре вишколені колективи, що володіли мистецтвом співу, а їхня діяльність стала фундаментом, на якому виросла професійна музична культура Галичини.

Особливе місце в культурно-мистецькому житті Західної України займає Товариство "Хор "Боян" у Львові, Дрогобичі та Бориславі". Це одне з унікальних явищ української культури - співоче товариство "Боян", яке не лише відіграло надзвичайно велику роль у розвитку професійної музики, а й мало значне політичне, патріотичне та загально-просвітницьке значення.

Значний вплив на культурно-мистецьке життя Дрогобиччини першої половини ХХ ст. мали Шевченківські концерти, які влаштовувала гімназійна молодь. У цих меморіальних заходах брав участь також новостворений мішаний хор "Дрогобицький Боян".

"Дрогобицький Боян" - на основі аналізу віднайдених архівних документів вдалося встановити точну дату заснування співочого товариства - 1901 р., виник у період активного поширення хорового співу в Галичині, а саме - інтенсивної діяльності "Боянів" - на початку ХХ ст. вони вже діяли в Перемишлі, Бережанах, Стрию, Коломиї, Станіславові, Тернополі.