Сторінка
1
Розвиток вітчизняної мистецької освіти передбачає реформування системи фахової підготовки майбутніх учителів музики. Поряд із внесенням змін у процес формування і розвиток особистості фахівця, актуалізується проблема змісту його підготовки до професійної діяльності. Адже музиканту-педагогу необхідна виняткова компетентність, вміння та навички вчителя-артиста, вчителя-митця, що відображуються саме в артистичній техніці. Саме в такому контексті й відбувається вибір найперспективніших освітніх систем і технологій щодо нашого дослідження.
Здійснення процесу формування артистичної техніки вчителя музики всіляко залежить від творчої спрямованості освітнього процесу. Тому у процесі формування артистичної техніки майбутнього вчителя музики ефективним вважаємо застосування ігрових методів, які є дієвим засобом творчої реалізації особистості студента.
У педагогічній практиці існує певний досвід використання ігрових методів у навчанні. Зокрема, цьому присвячено роботи Н.П.Анікєеєвої, В.П.Бедерханової, Н.П.Волкової, І.А.Добрянського, А.Й.Капської, В.Л.Платонова, Л.О.Савенкової, Г.К.Селевко, С.А.Шмакова, О.Г.Штепи та інших. Втім, вивчення наукових праць свідчить про недостатню розробку питань використання ігрових методів у процесі фахової підготовки вчителя музики.
Як форма вільного самовияву людини гра передбачає реальну відкритість світові можливого, що розгортається у вигляді змагання або зображення (виконання, репрезентації) певних ситуацій, станів [1]. Ще А.В.Луначарський підкреслював значущість гри для творчого розвитку дорослої людини. Він зазначав, що людина починає мислити, відчувати і творити вільно, підкорюючись лише своїм внутрішнім законам, прагненню кожної частини свого організму розгорнутися [2].
Основним положенням ігрової діяльності, за С.Л.Рубінштейном, є надбання досвіду невимушеної поведінки, пов'язаної із діяльністю уяви [3]. Саме в грі виражається більш безпосереднє відношення до навчальної діяльності, а дії уявляються скоріш виразними та семантичними актами, ніж оперативними прийомами. Однак, на відміну від гри взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку - чітко поставлену мету навчання з орієнтацією на відповідний педагогічний результат, який може бути обґрунтований, виділений в явному вигляді і характеризується навчально-пізнавальною спрямованістю [4].
Метою використання ігрових методів під час формування артистичної техніки вважаємо створення невимушених обставин навчання, за якими студент відчуватиме зацікавленість від власного артистичного перевтілення, власної артистичної поведінки та подальше бажання втілювати її у практичній діяльності.
Сутністю ігрових методів, як вважають вчені, є моделювання, імітація поведінки. Саме завдяки цим методам у спрощеному вигляді відтворюється, моделюється дійсність, відбувається імітація реальних дій, яка сприяє підвищенню значущості артистичного досвіду для особистості студента, впливає на формування його творчого мислення. Основним педагогічним завданням за умов використання ігрових методів є введення студентів у стан натхнення та бажання самовиражатися.
Формування артистичної техніки в умовах гри набуває форму зовні не схожу на звичайне навчання. В студентів активізується уява і фантазія, самостійний виконавський пошук, новий погляд на відомі факти і явища. Навчання відбувається не під тиском, а у невимушених обставинах музично-творчої діяльності. Створюється атмосфера змагання, що змушує студента мобілізувати свої знання та, можливо, приховані артистичні здібності. Використання ігрових методів у навчанні не ставить за мету певний результат, він міститься в самому процесі гри. А це є зростання творчого артистичного потенціалу студентів, розвиток їхніх артистичних нахилів, деталізація певних виконавських прийомів, збудження інтересу до власного артистичного втілення та потреби у самовираженні. Важливим моментом використання ігрових методів вважаємо створення атмосфери задоволення та позитивних емоцій від власного артистичного втілення образу певної ролі (художнього образу).
У формуючому експерименті нами використовуються такі ігрові методи, як гра-імітація, рольова гра, ситуаційно-рольова гра, інтерактивна гра, гра-драматизація, інсценування.
Отже, використання ігрових методів спрямовано на набуття в майбутніх учителів музики стійкої мотиваційної установки до активного використання артистичної техніки, відчуття задоволення та успіху від власного артистичного самовираження. Використання ігрових методів під час формування артистичної техніки майбутнього вчителя музики відмічається певними рисами. По-перше, це вільна розвиваюча діяльність. Студент, приймаючи в ній участь, отримує задоволення не тільки від результату, а, у більшій мірі, від самого процесу діяльності. По-друге, сам процес носить в значній мірі імпровізаційний, активний характер. По-третє, ігрові методи мають, передусім, емоційну природу, що відбивається на піднесеній атмосфері діяльності студентів.
Література:
1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь,1997. - 376с.
2. Луначарский А.В. О воспитании и образовании. - М.: Педагогика,1976.- 636с.
3. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб.: Питер, 2001.-720с.
4. Шмаков С.А. Игры учащихся - феномен культуры. - М., 1994.