Сторінка
1

Музична культура Галичини на зламі ХІХ-ХХ століть

В історії музичного мистецтва України важливе місце займає культурно-мистецька діяльність хорових товариств Галичини. Є низка змістовних праць, в яких розкриваються аспекти розвитку музичної культури Західної України. Розвиток культури реґіону висвітлювали М.Загайкевич, С.Павлишин, Ю.Булка, Л.Ханик, М.Білинська, Й.Волинський, Я.Колодій, Л.Мазепа, Л.Кияновська. Розвиток музичного мистецтва знайшов своє відображення у працях Н.Костюк, Р.Дудик, Т.Росул, О.Поповича, іншіх. Ці наукові розвідки допомагають осмислити реґіональний аспект в українському музикознавстві, засвідчують важливість розкриття джерельної бази музичної культури західного реґіону України. Культурно-мистецькому життю Галичини присвячені наукові розвідки С.Людкевича, В.Барвінського, М.Загайкевич, М.Антоновича.

Загальні засади аналізу хорової творчості та дириґентської діяльності розроблено в дослідженнях П.Чеснокова, О.Єгорова, В.Соколова, К.Пігрова, В.Краснощокова, І.Разумного, М.Малька, М.Канерштейна, М.Колесси, Н.Горюхіної, Л.Пархоменко, А.Лащенка, О.Бенч. До питання становлення хорової культури в Галичині зверталися З.Лисько, С.Людкевич, В.Барвінський, В.Витвицький, Б.Кудрик, Є.Цегельський, М.Волошин та ін. у виданнях "Музичний листок", "Музичний вісник", "Боян", "Наша культура", "Українська музика", часописах "Діло", "Новий час", "Назустріч". Окремі аспекти діяльності співочих товариств висвітлювалися в наукових розвідках і публікаціях В.Барвінського, А.Вахнянина, О.Нижанківського, С.Людкевича, А.Рудницького, С.Павлишин, Й.Волинського, Ю.Булки, Я.Колодій та ін.

Діяльність культурно-просвітницьких та співочих товариств другої половини ХІХ ст. стала чудовим підґрунтям для зростання національної свідомості українців Галичини. На зламі ХІХ-ХХ ст. культурно-мистецьке життя Галичини розвивалася в атмосфері інтенсивного процесу національного самоствердження українців. Динамічні процеси культурно-мистецького життя краю сприяли становленню професіоналізму в українському музичному середовищі.

Слід наголосити й на тому, що у цей період провідне місце в національно-культурному розвої займала українська греко-католицька церква, священики якої активно працювали в різних сферах не лише релігійного, а й громадського життя. Важливе місце в культурно-мистецькому житті реґіону займали церковні хори. Традиції у діяльність хорових осередків церков Західної України першої половини ХІХ ст. розглядалися пізніше як взірець для організації їх на теренах всієї Галичини - Святоюрської капели, хорів при Перемишльській греко-католицькій церкві, Духовній семінарії та Ставропігійському інституті у Львові, які плекали виконавські кадри для популяризації духовної та світської музики. Це були добре вишколені колективи, що володіли мистецтвом співу, а їхня діяльність стала фундаментом, на якому виросла професійна музична культура Галичини.

Важливе місце в культурно-мистецькому житті Галичини займали хори "Сурма", хори Української гімназії ім. І.Франка, "Робітничої громади", "Зорі" та інші. У першій половині ХХ ст., в період піднесення культурного життя українців, на Дрогобиччині виникло багато робітничих і сезонних хорів, діяльність яких позитивно вплинула на становлення хорового життя краю. Зокрема хор "Сурма" в Трускавці ознайомлював з українською піснею не лише жителів міста, а й численних відпочиваючих. При товаристві успішно діяв мандоліновий оркестр.

Важливу роль у піднесенні хорового життя відіграли також співочі гуртки "Робітничої громади", що діяли в Дрогобичі, Східниці, Стебнику. Товариство мало на меті всебічний духовний розвиток українського робітництва. Хори "Робітничої громади" виконували твори українських композиторів (оригінальні та обробки народних пісень), давали власні концерти та брали участь в академіях з нагоди національних свят.

Важко переоцінити діяльність хорових гуртків ремісничого товариства "Зоря" в Дрогобичі та Бориславі. Чоловічі хори цього товариства популяризували український хоровий репертуар. Високий виконавський рівень виступів сприяв піднесенню культурно-мистецького рівня регіону в цілому. Хорове мистецтво було доступним для різних верств населення.

Діяльність хорів товариств "Сурма", "Робітнича громада", "Зоря", учнів Української гімназії ім. І.Франка сприяла примноженню традицій українського хорового співу, налагодженню українського культурного життя. Прикметно, що виконавські кадри для хорових колективів виходили не тільки з учнівського, а й робітничого середовища.

У першій половині ХХ ст. на Галичині виникла низка польських співочих товариств, серед них "Лютня" ("Lutnia"), "Ехо" ("Echo"), а також "Товариство любителів музики" ("Towarzystwo milosnikow muzyki"). Статути цих товариств мали аналогічну з українськими товариствами, зокрема "Бояном", мету та засоби її реалізації. Концертно-виконавська діяльність польських товариств полягала у влаштуванні музичних вечорів, доповідей, театральних вистав тощо. Слід зазначити, що при кожному товаристві діяли хори. Концертні програми складалися з хорових та інструментальних творів. Поряд з хоровими творами М.Лисенка, М.Вербицького, А.Вахнянина, О.Нижанківського, Ф.Колесси звучали вокальні й інструментальні твори польських композиторів С.Цетвінського, Г.Мельцера, а також композиції Ф.Ліста, Г.Ернста. Це підносило престиж української музики в контексті світової. Часто в польських хорових колективах брали участь й українці, такі міжнаціональні творчі контакти позитивно впливали на культурні процеси та становлення мистецького життя Дрогобиччини. Діяльність польських співочих товариств також відіграла певну роль у розбудові мистецького життя реґіону.