Сторінка
1

Робота над інтонацією (гра на скрипці)

Cлухове уявлення і рухове відчуття є двома сторонами єдиного процесу інтонування, які повинні бути тісно пов'язані між собою. Розрив їх неодмінно спричиняється до роз­ладнання процесу інтонування.

Розвиткові рухового відчуття інтонації, особливо на початку навчання, сприяють такі моменти постановки лівої руки скри­паля:

правильне положення руки щодо шийки скрипки;

правильне тримання першого і четвертого пальців;

правильне натискання на струну всіх пальців;

усунення надмірного стискання шийки скрипки великим і вказівним пальцями;

рульовий рух ліктя при змінах струн;

правильне виконання змін позицій.

Вільність виконавського апарата і володіння усіма ви­дами техніки — важливі чинники, які стимулюють виховання на­вички чисто інтонувати.

Великою мірою інтонація залежить від систематичної роботи над вивченням грифа. Щоб навчитися легко орієнтуватися на грифі у будь-якому положенні лівої руки, треба досконало знати всі позиції. Тому великого значення набувають щоденні вправи над гамами, що є основою технічної майстерності скрипаля.

Роботу над інтонацією значно полегшує доцільна аплікату­ра, коли немає незручних розтягнень і перекидання пальців на сусідні струни.

Велику роль відіграє і правильне користування вібрацією. Щоб забезпечити точніший слуховий контроль, її слід застосо­вувати помірковано.

Чиста інтонація під час виконання подвійних нот значною мірою залежить від якості звука. У подвійних нотах (крім чис­тої квінти) маса і довжина звучащих струн різні. Щоб досягти хорошого звучання обох нот, треба вести смичок по довшій стру­ні трохи далі від підставки і натискати міцніше, ніж на коротшу струну, або вибирати середню, компромісну точку прилягання смичка до обох струн.

Коротко охарактеризуємо деякі методи й прийоми роботи над інтонацією, що їх застосовують видатні радянські педагоги та виконавці.

1. Сольфеджування музичних фраз, що вимагають поліпшен­ня інтонації.

2. Сповільнений темп занять.

Повільне вивчення музичного твору дає можливість здійсни­ти свідомий слуховий контроль за кожним звуком.

В деяких випадках корисно пе­ревіряти інтонацію шляхом виконання в повільному русі кожної ноти цілим смичком, абстрагуючись від ритмічної та штрихової структури даного уривка музичного твору.

Угорський педагог К. Флеш рекомендує в деяких випадках витримувати окремий звук так довго, доки не буде досягнуто цілковитої переконаності в його чистоті.

3. Перевірка інтонації на нюансі піано.

4. Виправлення інтонації у зв’язку з попереднім матеріалом. Неточність слід виправляти, повторюючи не окремий звук або кілька звуків, а всю музично осмислену послідовність їх, музичну фразу, викінчений уривок музичного твору.

5. Своєчасне вивчення акомпанемента до п'єси та внутрішньослухове уявлення його в період самостійного опрацювання музичного твору.

6. Підготовка слуху до даної тональності.

Перед студіюванням якого-не-будь художнього музичного твору корисно переграти в тональ­ності цього твору гаму або етюд.

7. Транспонування мелодичних уривків у різні тональності. Цей засіб сприяє зміцненню інтонації, якщо при транспонуван­ні зберігається та сама аплікатура.

8. Контроль над опорними звуками в мелодії.

9. Контроль над звуками, які повторюються.

Такі звуки можуть бути в одній октаві, у різних октавах, на різних струнах та в різних позиціях.

У різних октавах можуть повторюватись і цілі мотиви. Інто­нація їх має бути також строго вирівняна.

10. Перевірка інтонації мелодії за допомогою подвійних нот.

11. Використання комбінаційних тонів.

Ці тони виявляються у слабкому прослу­хуванні під час виконання подвійної ноти третього звука, число коливань якого є різницею між частотами основних звуків.

12. Контроль над виконанням тонів і півтонів.

13. Контроль над виконанням ввідного тону.

Положення пальців на грифі під час гри півтонів має бути таке, щоб кінці пальців були тісно зближені. У високих позиціях пальці тоді навіть витісняють один одного.

14. Контроль над виконанням інтервалів різного типу.

Використана література:

В.Стеценко «Методика навчання гри на скрипці».