Сторінка
1
Процеси державотворення, які нині відбуваються в Україні, спричинили безприкладну за своєю глибиною інтенсифікацію духовного життя суспільства. На часі потужний поштовх до розвію отримують саме ті види мистецтва, що кореняться в предковічних народних традиціях і уособлюють найяскравіші прояви української духовності. Саме до таких явищ належить українське мистецтво хорового співу, котре сприяє утвердженню державності, культурній консолідації нації, інтелектуальному та духовному відродженню народу, що протягом тисячоліть створив і подарував світові оригінальні художні скарби. https://udarnik.com.ru акриловые ванны акванет aquanet.
Перегляд і творче переосмислення значимості для духовного життя нації музичної культури, стану розвитку чинників її глибинного впливу в світлі сучасних філософських та педагогічних поглядів на роль та значення хорової музики у формуванні світогляду, національної самосвідомості, морально-естетичної культури особистості засвідчують потребу втілення цілого комплексу нових вимог до диригентсько-хорової підготовки сучасного фахівця.
Розгляд сучасних тенденцій виховання творчої молоді свідчить про внесення до освітніх процесів вищої школи значних змін, покликаних наповнити навчання культуростворюючими, гуманістичними ідеями. Диригентсько-хорова освіта не є винятком. Йдеться про змістовне оновлення навчальних дисциплін у повному обсязі програмного матеріалу, створення нових програм, апробацію нових методів й методик і, навіть, про інтенсивний перегляд і перебудову концепції освіти та виховання фахівця. Диригентсько-хорова педагогіка в сучасній Україні стає дедалі гнучкішою й глибшою, зберігаючи притаманну їй цілісну орієнтацію. Маємо на увазі два процеси - тенденцію до гуманітаризації і тенденцію до культурологізації освіти. В цій новій ситуації перед диригентсько-хоровою освітою та хорознавчим музикознавством постають завдання перебудови всієї системи, її змістовного, структурного та методологічного рівнів.
Притаманний сьогоденню всебічний науковий аналіз природних потреб та духовних прагнень людини, джерел і чинників розмаїття спонук, мотивацій, обумовленостей, усталених і водночас мінливих реалій багатовимірних суб’єктивних і об’єктивних світів індивіда та соціуму засвідчує нагальну потребу людства ступити на більш високий щабель самоусвідомлення, потребу в гуманізації власне життєсмислів. Покликане протистояти процесам дегуманізації суспільства, мистецтво, як засіб духовного розвитку людини і передачі досягнутого наступним поколінням, потребує не менш свідомого і відповідального перегляду свого місця в сьогоденних процесах. Соціокультурне явище масштабу свідомої духовної практики нації ще очікують комплексні дослідження, в яких глибоко і ґрунтовно буде вказане місце і перспективи цього феномену. Фундаментальні дослідження суміжних з мистецтвознавством дисциплін дедалі ширше дозволяють використовувати інтегральні гуманістичні критерії в створенні найдоцільніших моделей самовдосконалення та оптимістичних обріїв людства. Здобутки гуманістично орієнтованих шкіл світової філософії (Ж.Делез, Ж.Бодріяр, К.Х.Гадамер) культурології (Е.Фромм, Х.Ортега-і-Гассет та ін.), психології (А.Маслоу, С.Грофф, К.Роджерс, К.Юнг) та інших наукових спрямувань сьогодні опосередковано впливають на всі чинники наукового пошуку. Мистецтвознавчий науковий пошук, просуваючись у цьому руслі, окрім універсального теоретико-методологічного наукового інструментарію, який дозволяє більш широко осягнути об’єкт свого розгляду, також органічно синтезує доцільні для певних напрямків розвідки такі окремі методологічні компоненти вказаних наук, як аналіз впливу митецького явища на суспільний суб’єкт, психологічно-етнографічний аналіз музичних архетипів тощо.
Це пояснюється, насамперед, сучасним розумінням музичного мистецтва, як надзвичайно потужного формувача (під- чи позасвідомого) підґрунтя чуттєвої культури індивіда і, як наслідок, так само глибинного безпосереднього культуротворчого впливу хорових творів як на слухачів, так і самих виконавців, на формування і розвиток музичної культури особистості чи то спільноти. Саме з контекстом згадуваного впливу, насамперед, пов’язуються перспективи розповсюдження хорового співу як різновиду музичного мистецтва, котрі употужнюються його надзвичайно органічними синкретично-культурними чинниками соціалізації особистості та демократичністю поширення - як те засвідчують винятково розвинуті традиції цього жанру в Україні.
Збережені ж у формах цих традицій упродовж тисячоліть глибинні архетипи колективної свідомості праукраїнців, як потужні культуротворчі чинники сьогоднішньої української ментальності, на часі постають також і органічним знаряддям консолідації національно свідомої української громади, і на наш погляд, безумовно заслуговують подальшого розвитку.
Розгляд існуючої системи диригентсько-хорової підготовки в Україні, показує, що складалася й усталювалася вона протягом багатьох століть і набула сучасних рис в 40-х роках ХХ ст., коли були сформовані кафедри хорового диригування в консерваторіях Києва, Одеси, Львова, Харкова. Відстежуючи генезис та еволюцію диригенстько-хорової освіти ми наголошуємо на тому, що саме в другій половині ХХ століття відбулося остаточне формування цієї галузі музичної педагогіки в системі вузів України.
Інтенсивний розвиток хорової культури України другої половини ХХ століття, що тривав попри складні, а часто й несприятливі панівні ідеологеми тогочасного суспільного життя, як і сьогоднішній його розквіт, засвідчує непересічний потенціал напрацювань наших найближчих попередників. Після глибокої кризи хорової культури у другій половині 50-х на початку 60-х р.р. спостерігаються ознаки її поступового відродження.
Цей процес відбувався в межах єдиної держави і відзначався багатьма позитивними рисами. Означений період характеризувався значними здобутками в галузі хорової творчості (Д.Шостакович, Б.Лятошинський, В.Шебалін, Г.Свірідов), пробудженням інтересу до академічного хорового співу, розширенням жанрово-стилістичного кола концертного та навчального репертуару, активізацією джерелознавчих досліджень та виданням творів вітчизняної духовної музики, систематичним проведенням фестивалів хорової музики в Прибалтиці. В ці роки розпочалася надзвичайна плідна діяльність нової генерації митців – вихованців одеської хорової школи.
Завантажити реферат