Сторінка
3

Туризм як одна із форм соціалізації людини

Інформаційне суспільство породжує людину, здатну до надзвичайно інтенсивної діяльності в будь-якій ситуації, крайній мобільності майже в кожний момент свого життя. Можна виділити 3 аспекти мобільності сучасної особи. По-перше, це територіальна мобільність, яка потребує наявності власного транспорту, мережі автодоріг і системи обслуговування, що створюється в тому числі і туристичною галуззю. По-друге, це виробнича мобільність, тобто здатність та готовність заради інтересу справи здійснювати численні подорожі. А також змінювати професії, вид і рід діяльності. По-третє, соціальна мобільність, “при якій стандартизація побуту, умов праці і заробітку людей дозволяє розвинутися їхнім здібностям працювати і жити в різних соціальних середовищах, змінювати місто і навіть країну перебування” [5,9-10].

Аналізуючи потенційні можливості динамічного розвитку туристичної індустрії в Україні, зазначимо, що цей потенціал реалізуються недостатньо. Позначається відсутність адаптивної до умов ринкових перетворень державної стратегії розвитку туризму. В якійсь мірі цьому сприяло перетворення Державного комітету молодіжної політики, спорту та туризму України в 2001 році на два окремих – Державний комітет молоді та Державний комітет спорту. Регулювання туристичної сфери здійснює в Україні Державна туристична адміністрація, яку очолює досвідчений фахівець в цій сфері Цибух В.І

Сучасна практика свідчить про необхідність впливу держави на розвиток цієї галузі господарювання. В більшості урядів цивілізованих країн функціонує відповідне міністерство або департамент.

Основу державної політики України в галузі туризму складають такі чинники:

- державне стимулювання внутрішнього та іноземного (в’їзного) туризму, в тому числі через удосконалення системи оподаткування;

- поетапна приватизація туристичних об’єктів з їх інфраструктурою;

- державне фінансування відновлення пам’яток архітектури, культури, історії України;

- залучення коштів підприємницьких структур, суб’єктів туристичної діяльності для розвитку інфраструктури туризму (автошляхи, пункти пропуску, системи водопостачання та каналізації, зв’язок, служби сервісу тощо);

- створення сприятливих умов для збільшення туристських потоків шляхом спрощення згідно з міжнародною практикою візових, митних і прикордонних формальностей;

- залучення приватного сектора, особливо у сільській місцевості, до рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності у сфері туризму;

- державне сприяння просуванню на міжнародний ринок туристичного продукту України через міждержавні угоди та програми;

- створення сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері туристичного бізнесу;

- проведення науково-дослідних, проектних і пошукових робіт з актуальних проблем розвитку рекреаційно-туристичних господарств, використання природного та історико-культурного потенціалу країни, створення геоінформаційної системи “Туризм в Україні” тощо [6,11].

Туризм виступає як однією з галузей виробничої сфери життєдіяльності суспільства, так і елементом соціальної сфери буття людини.

ЛІТЕРАТУРА

1. Уваров В.Д., Борисов К.Г. Международные туристские организации: Справочник. – М.: Международные отношения, 1990. – 288с.

2. Теоретические основы рекреационной географии. – М.: Наука, 1975. – 225.

3. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма: Учеб.пособие. – Мн.: БГЭУ, 1999. – 644с.

4. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт Социального прогнозирования. Пер. с англ. – М., 1999. – 612с.

5. Васильчук Ю.А. Социальное развитие человека в XX веке// Общественные науки и современность. –2001. - №1 -С.5-26.

6. Україна: поступ у XXIстоліття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України// Урядовий кур'єр. – 2001. – №1. - С.5-26.