Сторінка
20

Фортепіанне мистецтво Коломиї: історія та сучасність

Серед своїх кращих студентів Марія Іванівна називає: Галину Петрович, Орисю Мотрук, Уляну Тресорукову, Уляну Рачук, Світлану Маковійчук.

У виконанні музичного твору викладач особливу увагу звертає на зрозуміле і переконливе піаністичне прочитання п`єси. Водночас, зазначає, це – аж ніяк не об`єктивістське озвучення нотного тексту, а особиста інтерпретація, що має виразні власні засади. Головним у методиці М.І.Гули є розкриття логічного змісту у фразуванні, формі, фактурі виконуваних творів. Педагог багато працює над технічно-піаністичною досконалістю виконуваного твору. У своїй роботі Марія Іванівна дотримується таких методичних принципів:

- звучання має бути наповнене, співуче, але точне;

- вживання педалі часто, але коректно;

- велика увага до артикуляційної майстерності – різноманітні штрихи, завжди емоційно наповнені і є важливим засобом характеристики окремих тем і голосів.

У роботі над образністю викладач звертає увагу студентів на те, що кожний твір має своє коло художніх образів, а це означає, що він потребує і свого динамічного діапазону звучання, який вирізняється певним характером і стилем музики; інакше кажучи, кожний твір має свій “звуковий світ”. Звичайно, різні учні-студенти можуть чути і уявляти собі один твір по-різному. Звуковий задум, передбачаючи міру і характер використання звучності, яка необхідна для його відтворення, є основною сферою де прояву індивідуальності.

Єдність образного строю твору (в межах його стильових особливостей) втілюється в єдності звукових характеристик, в певній звуковій палітрі. В свою чергу “загальний тон” звучання передбачає і єдність засобів його досягнення – особливості туше і педалізації.

Ще на початку роботи над твором, як зазначає Марія Іванівна, викладач має акцентувати роль свідомості студента, бо в рішенні всіх питань невіддільно з свідомістю діє слух, який має подвійну роль. З однієї сторони - тільки слухом студент може проконтролювати себе, оцінити свої досягнення і недоліки. З другої сторони – вміння слухати звучання музики в своєму виконанні змушує студента до подальшого творчого пошуку, збагачення його виконавського задуму.

Велику допомогу викладачам по класу фортепіано Коломийського коледжу та Коломийського інституту Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника надає кафедра інструментального мистецтва Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника і її завідуючий доктор мистецтвознавства, професор Петро Франкович Круль. Постійно відвідують Коломию на модулях та заліках по фортепіано доценти кафедри інструментального мистецтва заслужена артистка України Тереза Антонівна Кальмучин-Дранчук та кандидат педагогічних наук Ірина Михайлівна Таран.

Вони активно приймають участь у розробці основних програмових вимог з основного інструменту фортепіано, концертмейстерського класу, камерного ансамблю, з методики викладання гри на фортепіано тощо.

Окремо слід підкреслити особливо вагомий внесок у розвиток фортепіанного мистецтва Коломиї уродженця і вихованця міста Олександра Володимировича Козаренка – на сьогоднішній день сумісника кафедри інструментального мистецтва Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника, доктора мистецтвознавства, професора, відомого піаніста та композитора, лауреата Всеукраїнського конкурсу піаністів ім.М.Лисенка (Львів, 1986 рік), дипломанта Всеукраїнського конкурсу камерних виконавців (Київ, 1987 рік), лауреата премії ім.Л.Ревуцького в галузі композиції (Київ, 1996 рік) [Додаток №16].

Таким чином, незважаючи на певні труднощі пов`язані з проблемами політичного та економічного характеру, можна з певненістю відзначити еволюційні зміни в розвитку фортепіанного мистецтва Коломиї. Вони, в першу чергу, стосуються удосконалення методів навчання та урізноманітнення концертно-педагогічного репертуару піаністів. Цей процес має прогресуючий характер і безпосередньо виявляється у підвищенні загального професійного рівня піаністичної освіти Коломиї.

ВИСНОВКИ

Виконане дослідження “Фортепіанне мистецтво Коломиї: історія та сучасність” дозволило одержати об’єктивні дані, які характеризують стан, тенденції та перспективи цього процесу.

Підсумки та аналіз матеріалів дослідження дають можливість зробити такі висновки:

1. Коломия, починаючи з другої половини ХІХ століття, стала важливим центром культурного та духовного життя Галичини. Зародження фортепіанного мистецтва Коломиї було підготовлено непересічними здобутками талановитих краян не лише у сфері музики, але й інших сферах культури та мистецтва.

Чільне місце в цьому процесі належало музичним товариствам і організаціям, що утворилися в Коломиї. Їх розквіт цих організацій припадав на 20-30-ті рр. XX століття. Українські музичні, просвітні, педагогічні товариства, організації, такі як Коломийська філія Вищого музичного інституту ім.М.Лисенка, “Просвіта”, “Коломийський Боян”, “Рідна школа”, створили підгрунтя для розвитку музично-концертного життя Коломиї. Необхідно відмітити, що концерти які відбувалися у Коломиї привертали увагу багаточисельної публіки, адже на сцені виступали такі зірки світової та вітчизняної сцени як Соломія Крушельницька, Михайло Голинський, Модест Менцінський, Юрій Крих, Володимира Боженко.

2. Становлення піаністичної освіти Коломиї тісно пов'язане з заснуванням Коломийської філії Вищого музичного інституту ім.М.Лисенка у 1927 році. Саме цей заклад у першій половині ХХ століття охопив розгалуженою мережею філій усю Галичину, що знаменувало перехід української музичної культури на професійний шлях. Від самого початку заснування Коломийської філії Вищого музичного інституту ім.М.Лисенка і протягом усього часу існування тут найбільше навчалося учнів-піаністів та працювало найбільше викладачів по класу фортепіано. Фаховий рівень педагогів-піаністів постійно вдосконалювався і мав величезний вплив на розвиток фортепіанного мистецтва Коломиї в подальшому.

3. Творча робота перших піаністів–педагогів (періоду 30-50 рр ХХ століття) відіграла важливу роль у національному відродженні краю. Вони не тільки навчали своїх учнів піаністичної вправності, а й пропагували любов до прекрасного, до рідної землі, її історії та народу. Їхня методика мала великий вплив на розвиток піаністичної освіти Коломиї. Власне плеяда піаністів-педагогів, таких як Галина Лагодинська, Євстахія Ласійчук, Ксенія Кічура–Курбанович, Любов Станкевич, Романа Клапоущак зуміли об`єднати навколо себе велику кількість учнів-піаністів та послідовників, талановитих музикантів різних поколінь серед яких: Любов Баб’юк, Олександр Козаренко, Дзвенислава, Олександра та Оксана Левицькі, Богдан Луканюк, Юрій Новодворський, Стефанія Павлишин, Ярема Якуб’як, Юрій Ясіновський та багато-багато інших. Саме це дає всі підстави стверджувати про створення у Коломиї піаністичної освіти високого рівня.