Сторінка
3

Соціально-економічні погляди М. Бухаріна: нові підходи до проблеми

Багатогранна історіографія життя і діяльності М.Бухаріна, на нашу

думку, може бути поділена на такі два етапи: по-перше, це торкається періоду з

кінця 30-х до кінця 80-х років; по-друге, з кінця 80-х років до наших днів.

Варто зазначити, що радянські історики 30-х початку 80-х років багато

вилили бруду, засуджували діяльність і соціально-економічні погляди М.Бухаріна. Вони вважали, що Бухарін утворив так званий “правий ухил”, протиставляючи себе “генеральній лінії” партії.

Праць, спеціально присвячених М.Бухаріну, у вище вказаний період в радянській історіографії не було. Були тільки згадки в енциклопедіях, узагальнюючих працях. Так, радянські історики кінця 30-х-50-х років зараховували М.Бухаріна до ворогів радянської влади і Комуністичної партії.

Вслід за сумнозвісним “Коротким курсом історії ВКП(б)”, радянські історики повторювали, що вже з 1918 року М.Бухарін був запеклим ворогом Радянської влади і займався шкідництвом у 20-х роках. Зокрема, у “Большой советской энциклопедии”, в томі 34 наголошується, що “М.Бухарін утворив “правий ухил” з метою повалення Радянської влади і реставрації капіталізму, діючи як агент іноземних розвідок “ [20, с. 365].

Варто відзначити, що під час “хрущовської відлиги” з’явилась надія на реабілітацію М.Бухаріна. Однак цього не сталося. М.Хрущов у доповіді про культ особи Сталіна засудив погляди М.Бухаріна та його прихильників: ”Політична лінія бухарінців . по суті вела до реставрації капіталізму, до капітуляції перед світовою буржуазією” [3, с. 14].

Після цього в узагальнюючих працях, хоча і давались характеристики М.Бухаріна як прихильника куркульства та противника індустріалізації, але він вже не обвинувачувався в тероризмі і шпигунстві. Ім’я Бухаріна продовжує залишатись об’єктом офіційного посоромлення.

Так, у багатотомному виданні “Всемирная история” у томі ІХ зазначалось: “Проти політики партії і уряду виступила антипартійна група М.Бухаріна і О.Рикова. ЇЇ учасники заявили, що вихід з труднощів хлібозаготівлі потрібно шукати на шляхах розвитку куркульського господарства та згортання індустріалізації” [25, с. 48].

Необхідно підкреслити, що й в “Советской исторической энциклопедии” (том 11) зазначено: “Праві, особливо Бухарін, настоювали на посиленні одноосібних, особливо куркульських господарств. Розцінюючи куркульські господарства як силу, здатну забезпечити підйом сільськогосподарського виробництва, Бухарін пропонував надати капіталістичним елементам повну свободу” [22, с. 510].

Подібна оцінка М.Бухаріна подана і в VII томі “Истории СССР с древнейших времён до наших дней”, де наголошується: “Права опозиція все більше схилялась до політики угоди з капіталістичними елементами міста і села. Один з лідерів правої опозиції Бухарін твердив, що перетворення села буде здійснюватись шляхом кооперування селян по лінії товарообігу” [30, с. 456].

Отже, у працях радянських істориків 30-х –початку 80-х років діяльності М Бухаріна давалась негативна оцінка. Якщо у 30-50х роках радянські історики зображували М.Бухаріна як терориста і шпигуна, то пізніше ці оцінки були дещо пом’якшені. У працях 60-80-х років підкреслено, що М Бухарін утворив “правий ухил” в партії, був противником індустріалізації і колективізації, робив ставку на куркуля.

В часи перебудови, після приходу до влади М.Горбачова ,стало можливим об’єктивно, неупереджено розглянути по-новому питання життя та діяльності М.Бухаріна. Початок цьому поклала доповідь М.С.Горбачова 2Жовтень і перебудова: революція продовжується”, виголошена ним на урочистому засіданні, присвяченому 70-річчю Жовтневої революції. М.Горбачов навів ленінську характеристику Бухаріна, а також зазначив, що останній недооцінив значення фактора часу в будівництві соціалізму [27, с. 16]. Ця доповідь поклала початок радянському “бухарінознавству”.

Перші радянські публікації, присвячені М.Бухаріну, з’явились у періодичній пресі в кінці 1987 року. Серед них можна назвати статтю Ф.Медведєва в журналі “Огонёк” “Он хотел переделать жизнь, потому, что её любил”. Ця стаття представляє собою захоплюючу бесіду автора з дружиною М.Бухаріна Анною Ларіною. М.Бухарін тут охарактеризований як людина гуманна, співчутлива, але одночасно він був і полемістом, який накидався на свого противника з шаленою енергією [48, с. 29]. У 1988 році, за висловом істориків І.Бордюгова і В.Козлова, наступив вал публікацій про М.Бухаріна [39, с. 52]. З’явилась і його біографія, написана істориком Г. Горєловим.

30 вересня 1988 року в Інституті марксизму – ленінізму при ЦК КПРС відбулась наукова конференція, присвячена 100-річчю з дня народження М.Бухаріна. У ній взяли участь наукові співробітники Інституту, а також рідні М.Бухаріна: його дружина Анна Михайлівна, дочка Світлана Миколаївна, син Юрій Миколайович. Матеріали конференції послужили основою книги “Бухарин: человек, политик, учёный”, яка була видана у 1990 році. Статті, включені в цю книгу, присвячені різним аспектам життя і діяльності М.Бухаріна, його економічним поглядам, суті “бухарінської альтернативи” [40, с. 122].

10-14 жовтня 1988 року відбулась міжнародна конференція у Вупперталі (ФРН), присвячена 100-річчю з дня народження М.Бухаріна [40, с. 85]. Вона була приурочена в основному економічним поглядам М.Бухаріна та його ролі в політиці СРСР.

У жовтні 1988 року у газеті “Правда” з’явилась ювілейна стаття В.Журавльова і В.Наумова під назвою “Возвращение к правде”. У цій статті дано об’єктивну характеристику М.Бухаріну як видатному теоретику партії. Автори статті зазначали, що основну небезпеку для соціалізму Бухарін бачив у рості бюрократичного переродження апарату [43].

Серед праць про М.Бухаріна, опублікованих у 1988 році, слід відзначити статтю В.Д.Єсакова “Бухарин Н.И. и Академия наук”, вміщену в журналі “Природа”. У ній дана характеристика діяльності М.Бухаріна в Академії наук СРСР на початку 30-х років, підкреслено його роль у вивченні історії науки і техніки [42, с. 85 – 92].

Слід відзначити також статтю В.Амлінського “На заброшенных гробницах”, вміщену у збірнику “Возвращённые имена”. У цій статті автор зазначив, що М.Бухарін один з перших помітив небезпеку колосального адміністративного апарату. Він також вказував на доцільність ринкових відносин при соціалізмі [37, с. 4]. Автор також подав опис арешту та судового процесу над М.Бухаріним. У даній статті наведено також уривок із стенограми судового засідання у справі “правотроцкістського блоку”.