Сторінка
1

Основні ідеї неокейнсіанства. Економічне вчення Адама Сміта

Зміст

1 Основні ідеї неокейнсіанства……………………………………………3

2 Економічне вчення Адама Сміта……………………………………… 5

3 Список використаної літератури……………………………………… 11

Основні ідеї Неокейнсіанства.

Дж. М. Кейнс був видатним економістом, державним й політичним діячем, взагалі надзвичайно активною, різнобічною обдарованою людиною. У наукових творах Дж. М. Кейнс розглядав широке коло проблем, зокрема проблем теорії ймовірностей, монетарної економіки тощо. Проте його головною працею є “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей”. На думку багатьох економістів, “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” Дж. М. Кейнса стала поворотним пунктом в економічній науці ХХ ст. і багато в чому визначає економічну політику розвинених країн і дотепер.

Послідовники Кейнса висунули три проблеми, які мають відносно самостійний характер: проблему динамічної рівноваги, проблему тривалих відхилень від стану динамічної рівноваги та проблему короткотривалих відхилень, або циклічних коливань. Теорії, що виникли як результат дальшого розвитку теорії Кейнса, називають неокейнсіанством.

У неокейнсіанстві домінують дві тенденції: американська, пов’язана з іменами ряду економістів США, та європейська, репрезентована передовсім дослідженнями французьких учених.

У США ідеї Дж. М. Кейнса розвивали ще з 30-х рр. його американські послідовники і передовсім економісти Гарвардського університету Е. Хансен (1887 - 1975) та С. Харріс (1897 - 1974). Вивчення їхніх концепцій допомагає найкраще усвідомити загальні риси американського неокейнсіанства. Так, його характерною рисою є те, що в поясненні найважливіших економічних проблем чільне місце надається інвестиціям. Послідовники Кейнса виходять з того , що причина циклічності, а водночас і причина періодичних криз та безробіття полягає в “коливаннях динаміки інвестицій”. Капіталовкладення набувають характеру своєрідної незалежної змінної, від якої залежать інші змінні. Американські неокейнсіанці доповнили концепцію мультиплікатора Кейнса концепцією акселератора, який характеризує зворотний зв’язок між національним доходом та інвестиціями. Велике значення в неокейнсіанській теорії циклу має поділ капіталовкладень на автономні (незалежні від руху споживання або національного доходу) та похідні інвестиції (пов’язані з розширенням споживання внаслідок зростання національного доходу). Саме останній тип інвестицій бере участь у моделі “мультиплікатор-акселератор”. Американські послідовники Кейнса змінили метод перманентного регулювання й спрямування приватних і державних інвестицій на метод маневрування державними витратами (видатками) залежно від економічної кон’юктури (незважаючи на можливий дефіцит державного бюджету). Він є основною складовою концепції “вбудованих” стабілізаторів і неокейнсіанських антициклічних програм.

Особливістю неокейнсіанства у Франції є те, що деякі французькі економісти вважали необов’язковим положення Дж. М. Кейнса щодо регулювання позичкового процента як засобу стимулювання нових інвестицій. Вони запропонували використання індикативного методу планування економіки як визначального засобу забезпечення не згасання інвестиційного процесу. Автором концепції індикативного планування є Ф. Перу, ця концепція справила значний вплив на практичну реалізацію програмування економіки Франції.

Неокейнсіанські теорії економічного зростання. В післявоєнні роки на перший план соціально-економічного розвитку західних країн висувається не проблема “повної зайнятості”, а проблема економічного зростання. Об’єктивною передумовою для появи такої проблеми стали процеси, що відбувалися в розвитку економіки в цей період. Розгортання НТР, нерівномірний розвиток країн з ринковою економікою, високі темпи економічного зростання в соціалістичних країнах поставили цю проблему на порядок денний. Дехто з прихильників засадничих ідей Дж. М. Кейнса та його послідовників щодо необхідності й можливості державного регулювання економіки (за браком на стихійному ринку рівноваги між попитом і пропозицією) сприйняв ці ідеї як вихідну позицію для розроблення нових теорій, суть яких полягала у з’ясуванні й обґрунтуванні механізму постійних темпів економічного зростання. Так постали неокейнсіанські теорії економічного зростання, автори яких робили спроби створити теорію відтворення, придатну для різних кон’юктурних умов, визначили загальні фактори економічного зростання.

Головними авторами таких теорій були англієць Р. Харрод (1900-1978) і американець О. Домар (н. 1914). Вивчення теорій Харрода і Домара дає можливість з’ясувати їх основний зміст, специфіку і спільність. При цьому стане зрозумілим, що особливості цих моделей зумовлено лише певною відмінністю у вихідних позиціях побудови моделі. Так, в основу моделі Харрода покладено ідею рівності інвестицій та заощаджень, а модель Домара виходить із рівності грошового доходу (попиту) і виробничих потужностей (пропозиції). Обидві теорії базуються на врахуванні системи “мультиплікатор-акселератор” і моделюванні економічної динаміки з використанням характеристик взаємозв’язку нагромадження й споживання. Їх об’єднує також визнання незмінності (сталості) у тривалому періоді таких параметрів, як частка заощаджень у доходах і середня ефективність капіталовкладень. Спільним є й висновок щодо доцільності підтримування постійного темпу економічного зростання як вирішальної умови динамічної рівноваги економіки, за якої можна досягти повного використання виробничих потужностей і трудових ресурсів. І нарешті, близькість теорій полягає в тому, що досягнення динамічної рівноваги й сталого зростання визначається можливим лише в разі активного державного регулювання економіки. Унаслідок такої подібності ці моделі стали об’єднувати в модель Харрода-Домара.