Сторінка
13

Соціально-економічні погляди М. Бухаріна: нові підходи до проблеми

Боротьба з “троцькізмом” привела до усунення Троцького та деякого коректування курсу по відношенню до селянства. Головним теоретиком заходів, що проводились, був М.Бухарін [29, с. 250].

Як відзначив американський вчений С.Коен, М.Бухарін поступово разом

із Й.Сталіним очолив нове керівництво більшості ЦК. Коен говорить навіть про

дуумвірат Бухарін - Сталін [46, с. 29].

Утворення сталінсько-бухарінської більшості можна пояснити небезпекою, що походила від спільних противників, а не лише спільними переконаннями.

В ході дискусій М.Бухарін розробляв і формулював економічну політику та ідеологію керівництва в період 1925-1927 років. Він зіграв вирішальну роль у рішенні продовжити нову економічну політику [46, с. 25].

В той час М.Бухарін закликав керівництво країни, не дивлячись ні на які труднощі, твердо стояти на позиціях економічних методів управління народним господарством. У розробці своєї економічної теорії М.Бухарін більше всіх виступав за союз із наукою, і не випадково більшість серед його прихильників становили вчені – економісти [29, с. 251].

Бухарін один із перших заявив про можливість побудови соціалізму в одній країні. На думку М.Бухаріна, на будівництво соціалізму в СРСР треба буде витратити десятиліття [29, с. 251].

Це будівництво соціалізму, на погляд М.Бухаріна, слід проводити з допомогою нової економічної політики. Її М.Бухарін оцінював як універсальну за значенням економічну політику, що забезпечує розвиток продуктивних сил і ріст виробництва. М.Бухарін проводив думку про єдину можливість будівництва соціалізму в СРСР на шляху нової економічної політики [40, с. 35].

Визначальним моментом непу Бухарін вважав ринкові відносини. Приватна ініціатива ставиться на службу державної промисловості і всього господарства в цілому.

Важка промисловість і транспорт не повинні передаватись приватним власникам. Вони повинні залишатись в руках держави.

На думку М.Бухаріна, між державним і приватним секторами економіки буде конкурентна боротьба, у якій в кінцевому підсумку переможе державний сектор. Перемогу він здобуде внаслідок економічної боротьби, а не репресивних мір. М.Бухарін вважав, що економіка СРСР прийде до планового господарства в результаті важкої економічної боротьби із залишками приватного капіталу [8, с. 128].

У 1922 році на IV Конгресі Комінтерну М.Бухарін висунув ряд нових положень щодо непу. Процес змін, що проходив у рамках непу, одержав назву вростання у соціалізм.

Бухарін вважав, що період розвитку буде довгим, на протязі якого соціалістичні форми виробництва будуть все більше поширюватись. В доповідях на IV і VІ Конгресах Комінтерну Бухарін намагався охарактеризувати неп як явище міжнародного характеру, як стадію, через яку повинно пройти соціалістичне будівництво у будь-якій країні [53, с. 93].

Таким чином, М.Бухарін прийшов до розуміння непу як особливої і досить довгої фази перехідного періоду, через котру в тій чи іншій мірі повинні перейти багато країн і котрій властивий ряд перехідних ступенів [52, с. 78].

Поступово М.Бухарін став відокремлювати теорію непу як вчення про перехід до соціалізму від конкретної політики, котра лише реалізує основні принципи непу в певних історичних умовах [53, с. 94].

Варто зазначити, що свої роздуми над шляхами дальшого розвитку непу в середині 20-х років Бухарін узагальнив у праці “Путь к социализму и рабоче-крестьянский союз” (1925 рік). Її економічна частина майже повністю присвячувалась обґрунтуванню необхідності дальшого укріплення союзу робітничого класу і селянства через розгорнуте кооперативне будівництво на селі [47, с. 316].

Рух до соціалізму як в промисловості, так і в сільському господарстві розглядався М.Бухаріним як механічний ріст об’ємів господарської діяльності і поступове злиття їх в одне величезне ціле [8, с. 175]. М.Бухарін вважав, що нагромадження в промисловості йде швидше, ніж в сільському господарстві [8, с. 177].

Велике значення мала доповідь М.Бухаріна “Ленин как марксист”,

проголошена ним на траурному засіданні Академії Наук 17 лютого 1924 року.

В якості вихідних положень для дальшого розвитку ленінських поглядів на соціалізм і шляхи переходу до нього Бухарін сформулював у доповіді 5 основних теоретичних проблем, котрі намітив Ленін і котрі необхідно було розробити. Це вчення про вростання в соціалізм після переможної революції; питання про різні типи соціалізму, теоретичний аналіз двохкласового суспільства, питання про суперечності, що виникають в ході суспільного розвитку, зокрема, про тенденції до переродження робітничого класу [8, с. 78].

М.Бухарін у цій доповіді вважав неп тимчасовим, перехідним періодом, який можна подолати не розгромом крамниць, а зростаючою. потужністю державної промисловості [8, с. 79].

У цій доповіді М.Бухарін сформулював питання про різні типи соціалізму [8, с. 80]. Тут було враховано національні особливості різних країн. тому і відправні пункти розвитку соціалізму різні, і проміжні форми, через котрі пройде розвиток соціалізму аж до перетворення його в світову комуністичну систему, теж будуть дуже різноманітні [8, с. 81]. Отже, Бухарін вважав, що існують різні шляхи побудови соціалізму у різних країнах.

Щодо СРСР, то М.Бухарін виходив із того, що програма соціалістичного будівництва повинна бути єдиною для всіх частин народного господарства. Поскільки він трактував соціалізм у місті як зростаючий автоматично через державну промисловість, постільки основної уваги вимагав розвиток непу в селі, що йшов через укріплення взаємозв’язку промисловості із сільським господарством на базі ринку, кооперації і економічного змагання з капіталістичним укладом [53, с. 95].

У статті “Новое откровение о советской экономике или как можно погубить рабоче-крестьянский блок. К вопросу об экономическом обосновании троцкизма” (1925 року), М.Бухарін піддав критиці економіста Преображенського, який був прихильником троцкізму. Бухарін довів, що з позицій Преображенського витікає підрив і розорення соціалістичної