Сторінка
3
Теодолітні ходи з використанням оптичних теодолітів і світловіддалемірів, електронних тахеометрів прокладають з граничними відносними помилками 1:2000 відповідно до табл.6.3.
Довжини сторін у теодолітних ходах в цих випадках мають бути в таких межах:
- на забудованих територіях — не більше 1000 м і не менше 20 м;
- на забудованих територіях — не більше 1500 м і не менше 40 м.
Таблиця 6.3
Технічні характеристики ходів з використанням оптичних теодолітів і світловіддалемірів
| Масштаб знімань | Dгр=0.2 мм | Dгр=0.3 мм | ||
| Допустимі довжини ходів | Допустима кількість сторін | Допустимі довжини ходів | Допустима кількість сторін | |
| 1:5000 |
12.0 | 30 |
16.0 | 40 |
| 1:2000 | 7.0 | 20 | 9.0 | 30 |
| 1:1000 | 4.0 | 20 | 6.0 | 20 |
| 1:500 | 2.0 | 20 | - | - |
Сторони теодолітних ходів вимірюють світловіддалемірами і електронними тахеометрами, згідно з вимогами відповідних інструкцій з експлуатації даного типу приладу. Абсолютні лінійні помилки не повинні перевищувати 2.0 м для знімання в масштабі 1:5000; 1.0 м — в масштабі 1:2000; 0.6 м — в масштабі 1:1000; 0.3 м — в масштабі 1:500. Кутові нев’язки в таких теодолітних ходах не повинні перевищувати: 
, де n+1 — кількість кутів у ході.
Горизонтальні кути в теодолітних ходах вимірюють теодолітами двома заходами з перестановкою лімба між ними на 1–2º (для теодолітів з одностороньою системою відліку на кругах — Т30П, 2Т5К, 3Т5КП) і 90º — для теодолітів з двосторонньою системою відліку (2Т2, 3Т2КП).
Під час прив’язки теодолітних ходів до вихідних пунктів вимірюють два прилеглих кути. Різниця виміряних кутів не повинна відрізнятися від значення кута, що отримане із вихідних даних, більше ніж на 1′.
Центрування приладів та марок виконують з точністю 3 мм.
Допускається прокладання висячих теодолітних ходів. Довжини висячих ходів не повинні перевищувати величин, що вказані в табл.6.4.
При цьому кількість сторін у висячих теодолітних ходах на незабудованій території має бути не більше трьох, а на забудованій — не більше чотирьох.
Таблиця 6.4
Допустимі довжини висячих теодолітних ходів
| Масштаб знімань | Довжини, одержані з використанням мірних стрічок або рулеток | Довжини, одержані з використанням світловіддалемірів та електронних тахеометрів | ||
| Забудовані території | Незабудовані території | Забудовані території | Незабудовані території | |
| 1:5000 | 350 | 500 | 3000 | 4000 |
| 1:2000 | 200 | 300 | 1600 | 2500 |
| 1:1000 | 150 | 200 | 1000 | 1500 |
Побудова планових знімальних мереж засічками
Для визначення пунктів планових знімальних мереж можуть застосовуватись засічки різних типів: кутові, лінійні, лінійно-кутові. Широке застосування отримали на виробництві кутові засічки (пряма, зворотня, комбінована). Розглянемо методику їх побудови.
Пряма кутова засічка
Суть прямої кутової засічки
Прямою кутовою засічкою називають побудову на місцевості, в якій координати невідомого пункта Р визначають за координатами вихідних пунктів А і В і виміряними на цих пунктах кутами А і В (рис. 6.6)
|
|
|
|
Рис.6.6 Пряма одноразова засічка |
Рис.6.7 Пряма багаторазова засічка |
Засічку, показану на рис.6.6 називають прямою одноразовою засічкою.
В прямій одноразовій засічці відсутній контроль виміряних кутів, отже координати пункта Р також визначаються безконтрольно.
На рис.6.7 показаний випадок, коли пункт Р визначається за координатами трьох вихідних пунктів Т1,Т2 і Т3 і виміряними на цих пунктах кутами А1, В1 та А2, В2.
Завантажити реферат