Сторінка
8

Технічні засоби у рослинництві

Основними тенденціями світового тракторобудування є суттєве підвищення технічної надійності та енергетичної економічності тракторів. Покращуються їх ергономічні та екологічні показники, підвищується потужність двигунів. Вони оснащуються комплексними автоматизованими системами бортового управління, які забезпечують досконале силове і позиційне регулювання навісних знарядь і машин, стабілізують глибину ходу робочих органів і оптимізують режими роботи, що загалом підвищує продуктивність і зменшує питомі енерговитрати на 10 .15%. Для підвищення транспортної швидкості руху до 50–60 км/год трактори обладнуються більш ефективними (гідропневматичними) системами амортизації коліс передньої осі. Деякі конструкції мають передню вісь з незалежною підвіскою коліс. Суттєво удосконалюються трансмісії тракторів, які обладнуються гідромеханічними коробками передач, що поєднують переваги класичних механічних трансмісій і гідравлічних безступінчатих передач. Головною перевагою гідромеханічних коробок передач є оптимальний розподіл потужності, що передається до рушіїв. Необхідна швидкість руху задається без використання муфти зчеплення і гальм.

Зберігається тенденція розвитку інтегральних, особливо реверсивних інтегральних тракторів, які розширюють можливості для агрегатування з 2-3 знаряддями і машинами, в тому числі на передній навісці. Намітилась тенденція створення надпотужних універсальних засобів транспортно-тягового класу з швидкісним рядом від 4 .12 до 40 .60 км/год, що призначені для агрегатування з крупногабаритними, транспортними, комбінованими посівними та збиральними машинами під цукрові буряки та кормові культури. Для тракторів і універсальних енергозасобів двигунобудівні фірми пропонують широку гаму типорозмірів дизельних двигунів з високими техніко-економічними характеристиками. Характерною особливістю сучасних зарубіжних тракторів і універсальних енергозасобів є те, що вони базуються на високоякісній уніфікованій і надійній елементній базі.

Зернозбиральні комбайни.

Виробництво зерна є ключовою проблемою агропромислового комплексу України. У 2002 році в нашій державі з площі 14 млн. га зібрано 39,6 млн. тон зерна середньою врожайністю 28 ц/га. Збирання врожаю зернових культур є завершальному етапом у всьому процесі виробництва зерна. Щороку в лісостеповій зоні під зернові, зернобобові, круп’яні, кукурудзу і соняшник відводиться близько 60% усіх посівних площ. Для збирання їх в оптимальні строки необхідно мати відповідний парк сучасної зернозбиральної техніки.

Зернові культури збирають комбайновим і некомбайновим способами. Комбайновий спосіб може бути однофазним (пряме комбайнування) і двофазним (роздільне комбайнування) з наступною обробкою зерна на стаціонарних зерноочисно-сушильних комплексах і збиранням незернової частини урожаю (НЗУ). Пряме комбайнування передбачає зрізування стебел, обмолот хлібної маси, очищення зерна від домішок і збирання продуктів обмолоту (зерна, полови і соломи). Зерно збирають у бункер комбайна, а солому і полову укладають у копиці чи валки на полі, або подрібнюють і збирають у візки, чи розкидають по полю. Всі ці операції виконують комбайном у єдиному безперервному потоці. Прямим комбайнуванням збирають зернові з підсіяними багаторічними травами, низькорослі (до 50 см) і ті, які перестояли, зріджені (менше 280 рослин на один метр квадратний), якщо немає можливості сформувати валок масою 1,4 кг на один метр довжини, а також рівномірно достигаючи і мало забур’янені хліба. Втрати зерна за жаткою допускаються до 1,5%, а за молотаркою також до 1,5% (рису — 2%). У багатьох країнах перевагу віддають прямому комбайнуванню. В Англії і Німеччині застосовують тільки пряме комбайнування, Канаді — на 75% площі, Австралії –на 95, Україні — на 50%.

Відмінність роздільного комбайнування від прямого полягає в тому, що хлібну масу зрізують і обмолочують не одночасно, а роздільно у дві фази. Спочатку її зрізують і вкладають у валки валковими жатками для підсихання і достигання (перша фаза), а через 3 .5 днів підбирають валки комбайнами, обладнаними підбирачами і обмолочують як і при однофазному способу. При двохфазному способі збиральні роботи починаю на 5 .10 днів раніше, ніж при однофазному, що має велике господарське значення. Однак при цьому збиральні машини рухаються по полю двічі, а це призводить до збільшення витрат коштів. Роздільним комбайнуванням збирають культури, що нерівномірно достигають (гречка, просо), а також ті густота яких не менше ніж 300 .350 рослин на один метр квадратний і висота не менша ніж 60 см. Втрати допускаються до 1%.

За наявністю зернозбиральних комбайнів на 1000 га посівної площі Україна відстає від США, ФРН, Франції у 3–4 рази. Нещодавно, зернозбиральні комбайни в Україні не вироблялись. Тому, у короткий термін розроблені, пройшли випробування та поставлені на виробництво зернозбиральні комбайни «Лан» і «Славутич», пропускною здатністю 7–9 і 9–12 кг/с. Зернозбиральний комбайн «Лан» (рис. 13.23) призначений для збирання зернових колосових, зернобобових, різних технічних культур, кукурудзи, насіння трав.

Рис. 13.23. Комбайн “Лан” із пропускною здатністю 7–9 кг/с

Такий широкий спектр робіт, які може виконувати комбайн, досягається за рахунок можливості агрегатування з різними спеціальними приставками та пристроями, які дозволяють пристосовувати технологічний процес скошування і обмолоту до специфічних вимог при збиранні кожної з цих культур. Жатка комбайна забезпечує якісне зрізання стебел рослин навіть при високій їх вологості, підтримує задану висоту зрізу за допомогою автоматичної системи горизонтального і вертикального копіювання рельєфу. Вона обладнана стеблеподільниками та зйомними стеблепіднімачами, які дозволяють збирати без втрат полеглі хліба. Конструкція молотарки дозволяє з високим ступенем сепарації відокремлювати зерно при молотьбі через підбарабання, зберігаючи якість зерна, а діапазон регулювання зазорів у підбарабанні дозволяє добре вимолочувати зерно за різних умов роботи. Ефективна система сепарації та очистки комбайна сприяє зниженню втрат зерна. Комбайн подрібнює до необхідної величини солому і рівномірно розкидає її по полю. При необхідності солома може вкладатись у валок. Бортовий комп’ютер контролює роботу двигуна, технологічної частини, видає рекомендації щодо вибору режимів, при необхідності стабілізує роботу двигуна та робочих органів.

Налагоджено виробництво базової моделі зернозбирального комбайну “Славутич” з клавішною та роторною конструкціями молотарки, уніфікованими між собою, з вітчизняними комплектуючими та пропускною здатністю 9–11 кг/с (рис. 13.24). Гідравлічна система виконана за модульною схемою. Ведучий міст комбайну має підвищені тягові характеристики та забезпечує безступінчасте регулювання швидкості руху агрегату. Шини коліс зі зниженим тиском мінімально ущільнюють ґрунт. У зернозбиральному комбайні встановлено блочно-модульну мікропроцесорну систему управління та контролю. Комбайн обладнують подрібнювачем або копнувачем для збирання незернової частини врожаю, що дозволяє використовувати його за всіма прийнятими в Україні технологічними схемами збирання соломи та полови. Втрати зерна (при продуктивності 9–10 кг/с) не перевищують 1,5%. Питомі витрати пального при використанні “Лану” та “Славутича” складають від 2,5 до 3 кілограмів на тону зерна.