Сторінка
4

Технічні засоби у рослинництві

При висіві просапних культур пневматичні сівалки (УПС–12 та інші) менше пошкоджують насіння, більш універсальні, але майже на 40% дорожчі у порівнянні з механічними (ССТ–12В) (рис. 13.8).

13.7. Технічна характеристика сівалок

Універсальні пунктирні пневматичні сівалки (типу СУПН-8А) призначені для пунктирної сівби переважно каліброваного насіння кукурудзи,

Рис. 13.8. Сівалки для посіву зернових культур:

а — СЗ–5,4; б — Mistral–6000

соняшника і інших культур з одночасним внесенням мінеральних добрив та прикочуванням ґрунту в зоні рядка. У Лісостепу України для сівби цукрових буряків, соняшнику, кукурудзи, сої, бобових культур широко застосовують пневматичні сівалки “Multicorn”. Комбінована система цієї сівалки з пневматичним дозуванням насіння і механічним висівом його у ґрунт забезпечує високу точність висіву при високій швидкості руху агрегату. При виборі сівалки слід звертати увагу на її можливості, вартість і зручність при сівбі різних культур.

Набувають поширення багатофункціональні комплексні агрегати (табл. 13.8), які суміщають в одному технологічному процесі ґрунтообробку з посівом та внесенням мінеральних добрив по попередньо підготованому фону.

13.8. Технічна характеристика ґрунтообробно-посівних агрегатів

Їх використання дозволяє ефективно завантажити енергозасіб класу 3 або 1,4 за допомогою використання частини його потужності через ВВП та зберегти до 20% вологи в посівному шарі ґрунту (рис. 13.9).

Рис. 13.9. Багатофункціональний комплексний агрегат АКПК–4

Суміщення операцій, при застосуванні агрегату АПП-6 на чистому від бур’янів полі зі щільністю ґрунту в межах 0,9–1,3 г/см3 по необробленому агрофону, скорочує кількість проходів полем в 5–6 разів і зменшує час виконання сівби на 30%. Багатофункціональний комплексний агрегат АПП–6 може ефективно працювати на 10-15 % посівних площ Лісостепової зони України. На засмічених полях технологія прямого посіву потребує додаткових витрат (до 30%) на застосування пестицидів. Нульовий або мінімальний обробіток ґрунту при сівбі просапних культур даними комплексами призводить до зменшення врожайності на 25–30% і не рекомендується до використання у Лісостепу. З імпортних аналогів позитивно зарекомендували себе агрегати фірм Horsch, Flexi-Coil, Amazone, Vogel & Noot, Kverneland та інших.

Машини для внесення добрив.

Усі добрива поділяють на мінеральні й органічні, а за станом — на тверді та рідкі.

Мінеральні добрива — це продукт промислового походження, їх виготовляють на хімічних заводах (азотні: аміачна, натрієва, кальцієва селітри, сульфати та ін.; фосфорні: суперфосфати, фосфоритне борошно, борошно з кісток та ін.; калійні: хлористий калій, калійна сіль, та ін). Промислові добрива застосовують, як правило, в гранульованому вигляді з діаметром гранул 1—4 мм. Мінеральні добрива вносять у нормі 20—600 кг/га залежно від способу внесення, потреб ґрунту та вирощуваних рослин.

Органічні добрива — продукт місцевого виробництва, тобто їх заготовляють безпосередньо в господарствах (гній, рідкий гній, компости, попіл) або добувають неподалік від господарства (торф, вапняні туфи тощо). Органічні добрива (наприклад, гній) вносять у нормі 20—60 т/га, з урахуванням його післядії на протязі 2-4 років. При інтенсивному веденні сільськогосподарського виробництва в зоні Лісостепу України необхідно вносити в середньому 10 .12 т/га в рік органічних добрив (у перерахунку на підстилковий гній). Оскільки тваринництво не в змозі забезпечити виробництво органіки в таких кількостях, вагомості набувають специфічні види органічних добрив, а саме: залишені на полі рослинні рештки, сидеральні культури тощо.

У ґрунт добрива вносять до сівби (основне внесення), під час сівби (припосівне) і після сівби (підживлення) різними способами. Серед них виділяють:

• розкидання — добрива рівномірно розкидають поверхнево, а потім загортають їх ґрунтообробними знаряддями;
• локальне внесення — добрива вносять до посіву рядком або смугою на глибину більшу (на 1,5 .2,0 см), ніж глибина загортання насіння;
• припосівне внесення, коли одночасно висівають у рядки добрива і насіння;
• підживлення — добрива вносять під час вегетації рослин у шар ґрунту, де знаходиться їхнє коріння.

Способом розкидання вносять значну частину органічних добрив та приблизно 1/2 мінеральних. Розрив у часі між розкиданням і загортанням мінеральних добрив становить не більше 12, а органічних — не більше 2 годин. При локальному внесенні насіння (бульби) і добрива розділені невеликим шаром ґрунту. Останнім часом, при застосуванні мінеральних добрив перевагу надають припосівному внесенню та дробовому підживленню в певні періоди вегетації рослин. В системах “точного землеробства” застосовують локально-дозоване внесення змінних норм добрив.

Для механізації внесення твердих мінеральних добрив у ґрунт використовують спеціальні туковисівні апарати, які встановлюють на комбінованих агрегатах для локального внесення, посівних та садильних машинах, культиваторах-рослинопідживлювачах, а також тукові розкидні сівалки. На вітчизняних комбінованих машинах встановлюють тарілчасто-скребкові апарати з пальцевими ворушилками (апарати типу АТД–2), а останнім часом — котушково-штифтові або шнекові.

13.9. Технічна характеристика машин для внесення добрив

Найпоширенішими машинами (табл. 13.9) для внесення твердих мінеральних добрив є навісні та причіпні відцентрові розкидачі (типу МВУ), в яких робочі органи представляють собою два відцентрових диски, як правило, з оригінальними лопатками. Ці розкидачі (рис. 13.10) призначені для