Сторінка
11

Технічні засоби у рослинництві

Чотирифазний спосіб збирання коренеплодів застосовують при несприятливих природних умовах збирання або наявності великої забур’яненості посівів буряків, тобто коли збиральні машини не в змозі досягти агротехнічних вимог по загальній кількості домішок в зібраному воросі коренеплодів. Чотирифазний спосіб включає три стадії трифазного способу збирання з застосуванням четвертої фази — завантаження коренеплодів з утворених кагатів буряконавантажувачами — очисниками.

Однофазний спосіб збирання цукрових буряків має суттєві переваги перед всіма останніми за рахунок меншої кількості проходів збиральних машин і відповідно меншого ущільнення ґрунту. Але застосування самохідних потужних бункерних машин доцільне при площі збирання більше 200–250 га та врожайності коренеплодів більше 250 ц/га, тобто при мінімальному часі заповнення бункера машини, або мінімальних витратах енергетичної потужності двигуна на самопереміщення за час заповнення бункера коренеплодами. Використання причіпних машин для дво-, трифазних способів збирання раціональне в умовах підвищеної вологості ґрунту та на площах до 200 га. Завдяки просушуванню утвореного валка зменшується загальна кількість землі у ворсі коренеплодів і, відповідно, кількість вивезеного з поля родючого шару ґрунту. Але довготривале (понад 3–5 годин) просушування валка викопаних коренеплодів призводить до значних втрат їх цукристості.

Для реалізації вказаних одно-, дво-, три- і чотирифазних способів збирання можуть застосовувати потокову, перевалочну і потоково-перевалочну технології збирання. Потокова технологія збирання передбачає відвезення зібраних коренеплодів безпосередньо від збиральної машини на приймальний пункт цукрового заводу, гичку — на ферму або силососховище. Перевалочну технологію збирання застосовують, коли недостатня кількість транспорту для відвезення коренеплодів на приймальний пункт і велика засміченість бурякової сировини. Коренеплоди вивантажують на перевалочному майданчики в купи, валки або кагати, а потім завантажують їх в транспортні засоби потужними буряконавантажувачами-очисниками, наприклад СПС–4,2А, які доочищають коренеплоди від домішок до необхідної кондиції бурякової сировини. Потоково-перевалочна технологія збирання полягає в тому, що одну частину зібраних коренеплодів безпосередньо від коренезбиральної машини відвозять на приймальний пункт заводу, а іншу — на перевалочний майданчик.

За способом з’єднання з енергетичним засобом (трактором) бурякозбиральні машини поділяються на причіпні, навісні і самохідні. За шириною захвату бурякозбиральні машини класифікуються на дво-, три-, чотири-, шестирядні. Серед імпортних бурякозбиральних машин перевагу слід надавати французьким та німецьким, виробленим відомими фірмами (рис. 13.29).

Рис. 13.29. Бурякозбиральний комбайн фірми “Moreau” (Франція)

Література:

1. Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.

2. Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua