Сторінка
1

Технічні засоби у рослинництві

Подальший розвиток рослинництва істотно залежить від рівня матеріально-технічного забезпечення галузі, зокрема, від рівня розвитку вітчизняного машинобудування. Сільськогосподарське машинобудування України знаходиться в процесі глибокого реформування і націлене на більш повне задоволення потреб агропромислового виробництва. Основою планомірного розвитку сільськогосподарського машинобудування в Україні є “Програма виробництва технологічних комплексів машин і устаткування для агропромислового комплексу на 1998–2005 роки”. Вона передбачає підвищення технічної оснащеності аграрних підприємств вітчизняною технікою до рівня 90%. За період з 1992 року в Україні розроблено близько 1100 найменувань нової техніки, модернізовано більше 500, освоєне серійне виробництво 265 машин і устаткування. У структурі виробництва сільськогосподарської техніки в даний час переважають енергетичні засоби (55%). В нових розробках машинобудівників знаходять реальне відображення сучасні напрямки розвитку механізації рослинництва в умовах України. Головну тенденцію синтезу технологій і засобів механізації агропромислового виробництва рослинницької продукції сьогодні можна охарактеризувати поняттям ресурсозбереження. Воно спонукує до глибокої диференціації сільськогосподарської техніки в залежності від ґрунтово-кліматичних умов і потреб вирощуваних культур, представляє собою складну комплексну проблему. У відповідності з цим, основними напрямками розвитку механізації рослинництва в Україні є:

• комплексне забезпечення рослинництва ефективними енергетичними засобами (тракторами і комбайнами необхідних типорозмірів).
• перехід до ресурсозберігаючих технологій вирощування основних сільськогосподарських культур і відповідних комплексів машин.
• створення нових технологій та технічних засобів для застосування окремих сільськогосподарських культур у енергетичних цілях.

У технологічному аспекті, важливим свідченням розвитку процесу ресурсозбереження є мінімалізація основного обробітку ґрунту, яка полягає в підвищенні якості оранки шляхом застосування ярусних і обертових плугів та розширенні обсягів використання неполицевих знарядь до рівня 50–55% посівних площ. Розроблені й швидко знаходять впровадження комбіновані багатоопераційні ґрунтообробні агрегати для передпосівного обробітку ґрунту і багатофункціональні ґрунтообробно-посівні комплекси, які скорочують в 2–4 рази кількість проходів по полю, на 20–30 % — витрати праці, паливно-мастильних матеріалів, істотно зменшуючи терміни виконання механізованих робіт. Відбувається скорочення виробництва енергомістких просапних культур на схилових землях, що складають 1/3 усіх посівних площ в Україні. Це викликає відповідну корекцію механізованих технологій і комплексів машин в напрямку посилення їх ґрунтозахисних функцій.

Синтезовані нові екологічно безпечні прийоми механізації локально-дозованого внесення добрив та захисту рослин від бур'янів, шкідників і хвороб. Набувають поширення технології культивування сидеральних культур, внесення соломи й інших матеріалів органічного походження в ґрунт з розробкою відповідних технічних засобів, що скорочує у 2–4 рази витрати, пов'язані з доставкою органічних добрив на віддалені від ферм поля. Розвиваються інтегровані методи захисту рослин.

Суміщення механічного обробітку міжрядь із хімічним у зоні рядка при догляді за просапними культурами дозволяє скоротити витрати пестицидів на 50–70 %, а впровадження біологічних методів захисту рослин разом із хімічними на зернових культурах дозволяє знизити собівартість рослинницької продукції на 30%.

Важливим кроком в розвитку механізованих технологій стала розробка технічного забезпечення систем координатного та “точного землеробства”, що дозволяє вести моніторинг стану ґрунту та культурних рослин на місцевизначених ділянках поля, відповідним чином дозувати добрива, біостимулятори та засоби захисту рослин для досягнення високої ефективності їх дії при мінімально необхідних витратах. Це стало основою створення технологій та технічних засобів за принципом “замкненого циклу”, що мають реальну перспективу в майбутньому.

У технічному аспекті, заходи щодо енерго- і ресурсозбереження проводяться на етапах розробки і виробничого використання сільськогосподарських машин. Трактори і комбайни, машини для внесення добрив і засобів захисту рослин обладнують автоматизованими системами контролю і керування технологічними процесами та режимами їх роботи. Удосконалюють висіваючі системи сівалок, підвищують універсальність їхнього застосування. У цілому, зростає якість виготовлення складних вузлів і деталей, що позначається на збільшенні термінів служби і надійності роботи техніки.

В організаційному аспекті, заходи ресурсозбереження при механізації вирощування сільськогосподарських культур дозволяють на 10–25% скоротити витрати енергії й інших ресурсів. Раціональне комплектування агрегатів і прогресивні форми їхнього використання (машинно-технологічні станції, механізовані загони тощо) зменшують собівартість одержання рослинницької продукції.

З огляду на першочергове значення технічних засобів у вирішенні проблем механізації аграрного виробництва, оперативний рівень технічного забезпечення АПК (Тор) можна комплексно оцінити співвідношенням вартості техніки (Вт), яка щорічно купується, до вартості виробленої за рік сільськогосподарської продукції (Впр), тобто :

Тор= (Вт / Впр) 100, %.

Комплексний показник оперативного рівня технічного забезпечення АПК (Тор) характеризує реальний стан щорічного відновлення машинно-тракторного парку для виробництва сільськогосподарської продукції. Зниження складової Вт свідчить про спад механізації сільськогосподарського виробництва, обумовлює наступне зменшення Впр. Підвищення комплексного показника Тор вище раціональних меж веде до збільшення частки вартості техніки в собівартості продукції, зниженню прибутковості останньої, що також небажано.

Рис. 2. Вплив окремих груп машин на продуктивність сільськогосподарських культур

У сучасних умовах раціональним значенням комплексного показника оперативного рівня технічного забезпечення АПК вважають Тор=8%. Тобто, гармонічний розвиток агропромислового комплексу можливий при відповідному рівні його технічного забезпечення, який потребує 12-річного циклу повного відновлення машинно-тракторного парку.