Сторінка
1
Сировиною для виготовлення м’ясних продуктів є худоба та птиця, яку переробні підприємства закуповують у товаровиробників. Завданням останніх при вирощуванні худоби на м’ясо є організація цього процесу на такому рівні, який би забезпечував рентабельне ведення цієї галузі. На економічні показники виробництва м’яса суттєвий вплив має якість вирощеної худоби, яка обумовлює рівень цін при реалізації її на переробні підприємства. Визначення категорій вгодованості худоби та птиці та порядок їх реалізації на м’ясопереробні підприємства викладені в нормативних документах, дотримання яких дасть можливість в конкретних умовах досягати максимального рівня реалізаційних цін на худобу і на птицю, а відповідно підвищувати ефективність цієї галузі.
Всі види сільськогосподарських тварин і птиці, що надходять до м’ясопереробних підприємств як сировина для одержання м’яса, м’ясних продуктів та напівфабрикатів, називаються забійними. До категорії забійних тварин відносяться: велика рогата худоба (включаючи яків і буйволів), свині, вівці, кози, коні, осли, мули, верблюди, кролі, сільськогосподарська птиця всіх видів. Відповідно до діючих Правил ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса і м’ясних продуктів на забій не допускають тварин у віці до 14 діб, а птицю — до 30 діб.
М’ясопереробні підприємства приймають худобу здорову, з травматичними пошкодженнями і тварин з незаразними захворюваннями, що не піддаються лікуванню. Приймають також тварин, що позитивно реагують на туберкульоз і бруцельоз, хворих або підозрілих в захворюванні на заразні та незаразні хвороби, при яких забій тварин і використання м’яса та субпродуктів на харчові цілі дозволяється без обмеження або після відповідної обробки, передбаченої Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветсанекспертизи м’яса і м’ясопродуктів.
Реалізація тварин, хворих на заразні хвороби, допускається за дозволом ветвідділу обласного управління сільського господарства з дотриманням вимог, передбачених інструкцією по перевезенню тварин. Худобу доставляють суворо за графіком і піддають негайному забою. Не підлягають забою на м’ясо тварини:
- хворі на заразні хвороби, при яких згідно з Правилами ветогляду тварин забій і використання м’яса від них на харчові цілі забороняється ;
- клінічно хворі на туберкульоз і бруцельоз, з невстановленими діагнозом захворювання , а також птиця, хвора на орнітоз, грип, ньюкаслську хворобу;
- хворі на незаразні хвороби з підвищеною температурою тіла; що перебувають в стані агонії, незалежно від причини, яка спричинила цей стан;
- щеплені вакциною проти сибірки або ті, що лікувалися сироваткою проти сибірки протягом 14 діб після щеплення;
- щеплені проти ящуру протягом 21 доби після вакцинації, а також тварини, для яких використовували антибіотики з лікувальною і профілактичною метою протягом терміну, вказаного в інструкції по використанню антибіотиків у ветеринарії, про що робиться відмітка у ветсвідоцтві;
- оброблені пестицидами протягом терміну, передбаченого діючим Списком хімічних препаратів, рекомендованих для обробки сільськогосподарських тварин проти комах і кліщів.
Не підлягають реалізації на переробні підприємства худоба протягом 30 діб, а птиця 10 діб з моменту останнього згодовування їм риби, рибного борошна, протягом 20 діб після споживання птицею антибіотиків і 12 діб після згодовування їм гравію.
На переробні підприємства приймають також м’ясо, одержане від вимушено забитих тварин у господарстві, свіже або засолене. Туші свиней доставляють, не відокремивши голови. Таке м’ясо приймають за наявності акта, підписаного ветлікарем, з зазначенням причини вимушеного забою тварин, ветсвідоцтва і висновку ветбаклабораторії про результати бактеріологічного дослідження.
На підприємстві м’ясо розміщують в окрему камеру на санбійні і піддають додатковому бактеріальному дослідженню. Якщо за результатами досліджень та експертизи туші м’ясо визнане придатним для використання в їжу, воно приймається, а м’ясо, не придатне для харчових цілей, направляють на технічну утилізацію.
Овець приймають на забій з довжиною вовни у тонкорунних, напівтонкорунних та напівгрубововнових порід не менше 1 см, а у овець грубо-вовнових порід — 2,5 см.
Маток у другій половині вагітності приймають при наявності акта вибракування, затвердженого керівником господарства. З живої маси таких тварин при прийманні роблять знижку в розмірі 10 %. З живої маси худоби з “навалом” (тварин, волосяний покрив яких в області живота та тазостегнових частин забруднений гноєм), овець з мокрим вовновим покривом, птиці з мокрим пір’ям роблять знижку в розмірі 1%.
Оцінка вгодованості забійних тварин і птиці
До показників, які враховують для оцінки тварин, призначених до реалізації, належать жива маса або маса туші та категорія вгодованості. Маса є об’єктивним показником, її визначають під час зважування тварин в умовах господарства і м’ясопереробного підприємства або зважування туш після первинної переробки тварин.
Категорія вгодованості сільськогосподарських тварин залежить від розвитку м’язової тканини, вираженості кісткових елементів, форми тулуба, наявності підшкірних жировідкладень, у свиней — віку, живої маси і товщини сала. У великої рогатої худоби та коней розвиток м’язової тканини, вираженість кісткових елементів (сідничні горби, маклаки, остисті відростки поперекових та спинних хребців) і форму тулуба оцінюють окомірно шляхом старанного огляду задньої третини тулуба і тварини в цілому. Вираженість підшкірної жирової тканини оцінюють шляхом промацування у великої рогатої худоби біля основи хвоста, на маклаках, сідничних горбах, двох останніх ребрах, у кастратів — у мошонці; у коней — біля основи хвоста, на спині, попереку, гребені шиї. При наявності відкладень жиру під шкірою промацують м’яку еластичну жирову клітковину, (шкіра в таких місцях легко рухається).
Інші реферати на тему «Географія економічна»:
Визвольна боротьба у Отинії під час І та ІІ світових воєн
Україна у складі СРСР: 1917 – 1991 роки
Українська революція 1917-1918 рр.
Технології відтворення та вирощування риби у тепловодних та холодноводних ставових рибних господарствах. Біологічні особливості культивованих об’єктів тепловодного рибництва
Хвороби сільськогосподарських культур