Сторінка
1
Природні фактори, що формують ресурси і хімічний склад джерельних вод, є однаковими. Різниця полягає лише в тому, які фактори є провідними або непровідними (непрямими).
Так, загальні окремі фактори формування хімічного складу природних грунтових вод, що діють в конкретних умовах з різною інтенсивністю в різних комбінаціях, можна поділити на 7 основних груп: фізико-географічні, геолого-структурні, гідрогеологічні, фізико-хімічні, фізичні, біологічні і штучні.
До фізико-географічних факторів відноситься рельєф, гідрологічний режим, характер гідрографічної сітки, клімат, грунтово-рослинний покрив, вивітрювання гірських порід.
Формування природних ресурcів підземних вод відбувається під впливом комплексу природних факторів: гідрогеологічних, геологічних, геоморфологічних і кліматичних. В різних фізико-географічних областях чи районах їх вплив на формування підземного стоку може бути іншим і тому в кожному конкретному випадку важливим є визначити, які саме фактори головні, визначальні.
На формування природних ресурсів підземних вод впливають в основному три фактори: клімат, рельєф і геологічна будова території. Всі фактори тісно взаємозв’язані і тому величина підземного стоку являється узагальненою кількісною характеристикою складного природного явища [ 1 ].
Оскільки більшість джерел Волинської області являються місцем розвантаження підземних вод верхніх гідродинамічних зон, то і змінюється місце провідного фактора.
В даному випадку крім клімату провідними є геоморфологічні (орографічні) особливості і річкова мережа території. Геоморфологічні особливості в значній мірі ( при інших близьких умовах) визначають інтенсивність стоку підземних вод, а річкова мережа контролює основні напрямки стоку і суттєво впливає на умови розвантаження підземних вод верхніх гідродинамічних зон [ 6 ].
Один із факторів , що визначає формування природних ресурсів підземних вод, є геолого-гідрогеологічні особливості території. В залежності від того, якими породами складена товща, що дренується річкою, якими є обводненість, напори, потужність та інші властивості водоносних горизонтів, що складають цю товщу, які умови їх живлення, розвантаження і взаємозв’язку між собою і поверхневими водами, визначаються особливості підземного стоку, його величина, режим, характер розподілу в році і багаторічному розрізі. Велике значення мають і літологічний склад порід, їх потужність і положення регіональних водоупорів. Від складу порід в долинах, на схилах і вододільних ділянках залежать режим підземних вод, ступінь інфільтрації атмосферних опадів, тобто живлення, а також умови розвантаження дренажу в сітку, або більш глибокі водоносні горизонти [ 1 ].
Від геологічних структур залежить динаміка підземних вод, яка в свою чергу впливає на хімічний склад води.
В геологiчнiй будовi Волинської областi приймають участь докембрiйськi кристалiчнi породи, рифейськi, кембрiйськi, силурiйськi i девонськi осадовi породи.
Кристалiчний фундамент в межах Волинської областi нерiвний, залягає на рiзнiй глибинi: вiд 1500 - 2000 м до кiлькох сотень метрiв. В основному, це бiотито-плагiоклазовий гнейс, який вiдноситься до нижнього архею.
Рифейськi вiдклади, що залягають на глибинi бiльше 1000 м, подiляються на три товщи: а) пiдефузивну (що складена рiзнокольоровими пiщаниками); б) ефузивну (палеобазальти, дiабази, спiлiти, що роздiленi прошарками туфiв i туфобрекчiй); в) надефузивну (що складена аркозовими пiщаниками).
Кембрiйськi вiдклади (370-385 м) подiленi на нижнiй кембрiй (фацiя "синiх глин" з прошарками фосфоритiв), середнiй кембрiй (представлений кварцiєвими пiщаниками), верхнiй кембрiй (пiщано-глиниста товща).
Силурiйськi вiдклади у Волинськiй областi зустрiчаються мiсцями, наприклад, в районi Ковеля. Нижнiй силур складений глауконiтовими пiщаниками та вапняками. Верхнiй силур представлений вапняками, мергелем i сланцями.
На палеозойських вiдкладах трансгресивно залягають вiдклади крейдового перiоду, що представленi крейдою, мергелями, пiщаниками. В розмiщеннi палеозойських порiд i крейди спостерiгається загальна закономiрнiсть: з вiддаленням на захiд вiд Українського кристалiчного масиву пiд крейдою залягають все бiльш молодi палеозойськi породи, а потужнiсть крейдових порiд збiльшується. Тут має мiсце розвиток карстових явищ. В пiвнiчнiй частинi областi на крейдових вiдкладах залягають палеогеновi. Вони представленi утвореннями київської та харкiвської свит i полтавської серiї (пiски, глини, пiщаники). Потужнiсть їх вiд кiлькох метрiв до кiлькох десяткiв метрiв. В багатьох мiсцях палеогеновi вiдклади розмитi чи залягають пiд четвертинними вiдкладами.
Четвертиннi вiдклади грають в Полiссi особливу роль у формуваннi рельєфу, грунтових вод, грунтiв. Вони мають невелику потужнiсть, вiд кiлькох метрiв до кiлькох десяткiв метрiв .
До гідрогеологічних факторів відносяться, головним чином, гідродинамічні і палеогідрогеологічні умови, що в значній мірі зумовлюють хімічний склад підземних вод.
Чим інтенсивніший підземний стік, що залежить від глибини залягання водоносного горизонту, тим менш стійкий режим хімічного складу підземних вод.
На вододільних територіях, в північних районах області водовмісними породами є флювіогляціальні крупно та різнозернисті піски з гравієм та галькою, потужністю від 1 до 15-25 км. З північно-західної частини переважають суглинки і супіски з прошарками та лінзами дрібнозернистих пісків. Нижні горизонти алювіальних відкладів складені крупно і середньозернистими пісками з вмістом гальки. У верхній частині переважають дрібно і тонкозернисті, нерідко глинисті піски з прошарками суглинків.
Глибина залягання вод алювіального і флювіогляціального горизонтів знаходиться в прямій залежності від рельєфу місцевості, пори року і кількості випадаючих атмосферних опадів, що не перевищують в долинах річок 1- 1,5 м, на вододілах до 3 – 5 м.
Живлення вод четвертинних відкладів проходить, в основному, за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і найбільш інтенсивно це відбувається весною. У весняний і осінній періоди, в понижених ділянках рівень грунтових вод досягає світлової поверхні, що приводить до заболочення території.
Формування грунтових вод четвертинних відкладів області в умовах інтенсивного водообміну і доброї промитості порід визначає низьку мінералізацію і, в більшості випадків, гідрокарбонатно-кальцієвий склад.
Тільки в районах широкого розвитку боліт води, звичайно, гідрокарбонатно-хлориднокальцієві. Загальна мінералізація вод четвертинних відкладів переважно 0,1 – 0,3 г/л, зрідка до 0,5 – 0,6 г/л, загальна твердість – 2-4 мг-екв. На окремих ділянках басейну мінералізація вод зростає до 0,9 – 1 г/л за рахунок збільшення вмісту хлоридів, нітратів і сульфатів. В основному, це спостерігається в межах населених пунктів.
Завантажити реферат