Сторінка
1

Технологія вирощування ремонтного молодняку коней

Науково-технічний прогрес, якого досягло людство, призвів до значного скорочення поголів’я коней у світі. Цьому, зокрема, сприяли поява парового двигуна, залізничного транспорту, винахід двигуна внутрішнього згорання, створення автомобіля та вогнепальної зброї. Вони зумовили скорочення поголів’я коней, яких використовували для міського та міжміського сполучення, зв’язку, потреб армії. Значно зменшилася частка живого тягла в сільськогосподарському виробництві. Так, якщо у 1913 p. кількість коней у світі становила 101,6, у 1937 р. — 115,4, то на початок 1993 р. вона зменшилася до 66,7 млн. голів. Така закономірність, звичайно ж, характерна і для конярства України. Перший перепис кінського поголів’я в Україні було проведено в 1882 р. Згідно з ним поголів’я коней становило 2858 тис. У 1916 р. воно досягло максимуму -5 млн. 424 тис., але на початок 1993 р. становило лише 581 тис. голів.

Нині роль і значення коней у народному господарстві країни має комплексний характер. Так, коней використовують як племінних тварин для поліпшення існуючих і виведення нових, значно досконаліших порід, які б відповідали вимогам європейських та світових стандартів. Племінні коні доброї якості високо ціняться на міжнародному ринку.

Незважаючи на високий рівень механізації сільськогосподарського виробництва, коней використовують як тяглову силу в колективних, приватних і фермерських господарствах для перевезення вантажів на невеликі відстані, заготівлі кормів, обслуговування тваринницьких ферм і потреб населення, роз’їздів, особливо під час весняної та осінньої негоди. Це і ряд інших причин обумовлюють потребу в інтенсифікації розвитку конярства. У другій половині XX ст. у світі значно зросла популярність верхової їзди, кінного спорту, туризму “в сідлі”, кінних ігор. Коні стали засобом фізичної культури, активного відпочинку, розваг людей. Основним завданням господарств України на найближчі роки є збільшення поголів’я до оптимальних розмірів (до 1 млн. голів) та якісне поліпшення насамперед робочих коней.

Годівля та утримання коней

Якість племінних, спортивних та робочих коней значною мірою залежить від умов вирощування, які були створені їм у ранньому віці. Повноцінна годівля, оптимальні умови утримання, систематичний моціон є запорукою нормального розвитку плода та перебігу наступної лактації кобили (табл. 14.5.).

Годують підсисних кобил за раціонами, збалансованими за основними поживними речовинами, вітамінами, мікро- і макроелементами відповідно до діючих норм. Для забезпечення повноцінності раціонів до їх складу вводять високоякісне злаково-бобове сіно, два — три види концкормів (ячмінь, кукурудзу, шрот, комбікорми), соковиті корми та коренебульбоплоди (трава, морква буряки) а також премікси, сіль-лизунець.

Дефіцит поживних речовин у різні фази ембріонального розвитку призводить до затримки росту тих органів і тканин, які в цей період ростуть найінтенсивніше (наприклад, кістки кінцівок тощо). При поліпшенні умов годівлі організм здатен частково компенсувати затримку росту, але ступінь компенсації залежить від тривалості та рівня недостатньої годівлі, віку лошат, породи, статі молодняку. Крім загальновідомих положень про повноцінну годівлю, умови утримання та догляду, слід звернути увагу на деякі особливості перебігу жеребності у кобил. Вони полягають, насамперед, у тому, що її перші 7 — 8 міс вагітності маса плода невелика (5,5-9,0 кг). За цей період потреба кобил у поживних речовинах істотно не відрізняється від такої потреби холостих кобил і може бути забезпечена звичайним раціоном або пасовищем.

14.5. Добова норма згодовування вітамінів коням різного віку

Вирощування лошат-сисунів.

Відомо, що лошата народжуються з недосконалою системою імунного захисту. Це пов’язано з тим, що плацента кобил є непроникною для імуноглобулінів. Синтез власних антитіл починається тільки з 2-тижневого віку тварини і досягає рівня дорослих коней лише в 4 — 5 міс. Оскільки імунні білки в крові новонароджених лошат практично відсутні, вони дуже сприйнятливі до патогенної мікрофлори. Тому необхідно вжити ефективних заходів для того, щоб лоша якомога раніше після народження одержало молозиво. Молозиво сприяє виведенню з кишечнику первородного калу. Іноді в перші дні після народження у лошати виникає запор. Воно не ссе, крутить хвостом, оглядається назад, лягає, підводить під себе кінцівки.

Профілактика захворювання новонароджених лошат тісно пов’язана з якістю молозива. Попередньо оцінку його якості можна провести візуально: молозиво з високим вмістом імунних білків темно-жовтого кольору, густе, в’язкої консистенції. Якщо воно біле і рідке, то концентрація імуноглобулінів низька. Стан підсисного лошати значною мірою залежить від молочності кобили, яку визначають за середньодобовими приростами лошати протягом першого місяця життя з того розрахунку, що на 1 кг приросту живої маси потрібно 10 кг молока. Молочність кобили вважають доброю, якщо протягом першого місяця жива маса її лошати збільшується в 1,91-2,15 раза, задовільною — у 1,74-1,90, низькою — в 1,46-1,73 раза і менше.

Через 3-4 тижні після народження сисунів привчають до споживання вівса, починаючи із невеликої (0,5-0,7 кг) даванки, яку ділять на три-чотири частини. Лошатам краще згодовувати плющений овес, який вони краще пережовують і перетравлюють, а висівки — зволоженими водою, збираним чи незбираним коров’ячим молоком. Згодом для підгодівлі використовують кукурудзу (краще подрібнену), ячмінь, макуху, а також доброякісне сіно злакових і бобових культур. Кількість кормів для лошат з віком збільшується і перед відлученням вона становить 3-5 кг зернових кормів на добу. Ефективність використання пасовища значною мірою залежить від строків народження лошат. Деякі вчені вважають, що добре використовувати пасовище можуть лише лошата, які народилися в січні, лютому, березні. Молодняк, що народився у травні і пізніше, погано використовує пасовища, страждає під спеки та комах, втомлюється при перегонах.