Сторінка
2
У денниках підсисних кобил повинно бути багато підстилки, а в стайні — відсутні протяги, бо лошата надто чутливі до застуди. Лошат відлучають у 6-7-місячному віці. Як правило, це припадає на серпень-жовтень. У зв’язку з тим, що лошата народжуються в різні строки, їх відлучають у 2-3 прийоми приблизно рівними за розвитком групами.
Утримання і годівля відлучених лошат.
Відлучених лошат чистокровної верхової та арабської порід утримують у денниках по одному, орловської та російської рисистих, української верхової — по 1 — 2, а молодняк напівкровних, ваговозних та місцевих порід — в секціях по 10 — 20 голів. При відлученні лошат поділяють за статтю і утримують окремо, оскільки статеві рефлекси у деяких з них іноді проявляються ще до річного віку. Денник для утримання одного відлученого лошати повинен мати площу не менше 9 м2. Утримання лошат по одному, насамперед, дає можливість годувати їх індивідуально. Вони спокійно споживають корми, краще їх пережовують і перетравлюють.
При груповому утриманні в одній секції (залі) може перебувати до 20 лошат. На групу в 15 голів слід мати не менше 75 м2 площі приміщення, що майже у 2 рази менше, ніж при денниковому утриманні. Групові годівниці й водопійні корита, утримання на постійній (незмінній, глибокій) підстилці значно спрощують і здешевлюють догляд за молодняком.
Відразу після відлучення деякі лошата, особливо ті, що розміщені по одному в деннику, непокояться, кидаються на двері, перегородки і можуть травмувати себе. Тому в перші 1-2 доби за тваринами ретельно доглядають і постійно стежать за їх поведінкою. Вже через 5-6 діб після відлучення лошата звикають одне до одного і їх можна виганяти на пасовище чи на прогулянку в паддок. Їм згодовують доброякісні корми, що є в господарстві, — овес, ячмінь, кукурудзу, пшеничні висівки, а також злакове й бобове сіно доброї якості. Відлучених лошат годують не менше чотирьох разів на добу, розподіляючи концкорми на три, а сіно — на чотири даванки. Соковиті корми згодовують за 1-2 рази. Сіль-лизунець, краще мінералізована, повинна бути в годівницях постійно. Згодовування частини грубого корму опівночі є обов’язковим.
Лошат щодня потрібно чистити й розкрючковувати їм копита, особливо задніх кінцівок, привчати до рухів за поводом (у перші дні — за матір’ю). Догляд за копитами полягає насамперед у тому, що лоша привчають вільно подавати, піднімати й згинати будь-яку кінцівку. Ці вправи проводять систематично під час чищення лошат щіткою.
Вирощування молодняку старшого віку.
У молодняку заводських порід протягом другого року життя інтенсивніше приростає довжина і об’єм тулуба, ніж показник висоти в холці, спині та крижах. Повноцінна годівля та активний моціон у цей період сприяють формуванню коней бажаної будови тіла. Серед факторів, які впливають на ріст і розвиток молодняку, має значення стать приплоду. За добрих умов годівлі та утримання жеребчики ростуть швидше і вибагливіші до умов годівлі більше, ніж кобилки. При недостатній чи неповноцінній годівлі у них затримується ріст більше, ніж у ровесниць. У весняно-літній період молодняк необхідно утримувати переважно на пасовищах. Найдоцільніше використовувати сіяні пасовища, створюючи левади — обгороджені ділянки пасовища, розмір яких залежить від кількості наголів’я, яке передбачають на них випасати, й становить 0,3 — 0,5 га. Концентровані корми згодовують у стайні або на пригонах, обладнаних на пасовищах (табл. 14.6).
14.6. Річна потреба племінних коней у кормах
Відбір та оцінка ремонтного молодняку.
Для заміни та розширення основного відтворювального поголів’я в господарствах, особливо у племінних, вирощують так званий ремонтний молодняк. Як правило, це крупний молодняк, який за рядом селекційних ознак вирощують у власному господарстві. Іноді практикують також закупівлю тварин в інших господарствах, враховуючи ряд факторів (статус господарства та рівень племінної роботи в ньому, умови годівлі, утримання, тренування, вдалий відбір неоціненого молодняку, як правило жеребців тощо).
У групу ремонтного молодняку включають насамперед кращих за походженням жеребців і кобил. При відборі молодих кобил звертають увагу на належність їх до певної лінії та родини, на показники відтворення кобил — представниць різних поколінь родини: регулярність вижереблення, молочність, материнські якості, особливості проявлення і тривалості охоти, вираження типу, калібр, працездатність. Бажано, щоб батько матері ремонтної кобили характеризувався високим біговим чи скаковим класом. Оцінюють також розвиток ремонтного молодняку, дані про який отримують на основі зважування тварин, вимірювання висоти в холці, косої довжини тулуба, обхвату грудей і п’ястя у 3 дні, 6, 9, 12, 18, 24, 30 та 36 місяців. Однак існуюча методика контролю, при якій вимірюють і зважують тварин з інтервалом у 6 міс, неефективна: за такий тривалий час може статися досить відчутна затримка росту і розвитку лошат чи молодняку старшого віку, яку потім непросто надолужити.
Остаточну оцінку ремонтного молодняку проводять за результатами іподромних випробувань. Практично завжди перевагу при відборі до основного складу віддають тим жеребцям і кобилам, які, поряд з іншими ознаками, характеризуються кращими показниками бігового чи скакового класу — кількість виступів у бігах чи скачках, власний рекорд і стійкість на дистанціях, стиль перемог, здатність до фінішного ривка (кидка) тощо.
Завантажити реферат