Сторінка
1

Фізико-механічний та біофізичний методи

В основу фізичного методу захисту рослин покладено використання температури, вологи, світла, електричного струму високої частоти, ультразвуків, високих та низьких температур, а також застосування різних світлопасток, термічного знезараження насіннєвого та садивного матеріалу. Велике значення у боротьбі проти шкідників та збудників хвороб, що поширюються з насіннєвим та садивним матеріалом, має його сонячне знезараження (прогрівання), а також прогрівання в гарячій воді перед садінням або сівбою, особливо це стосується овочевих культур (цибулі, огірків, капусти, помідорів тощо) .

Щоб попередити ураження огірків шкідниками та хвороботворними організмами, у закритому ґрунті для посіву використовують двох– трирічне насіння, знезаражене шляхом нагрівання до температури +70-78оС протягом 24 годин. Хороший результат дає обробка насіння мікроелементами та закалювання після замочування протягом 3–4 діб чергуванням температур: спочатку його витримують при температурі +20–22оС протягом 12 годин, а потім стільки ж часу при температурі 0–2оС.

Прогрівання розсади суниць захищає рослини від суничного, а саджанців і живців смородини — від брунькового кліщів. Велике значення для обмеження чисельності шкідників має використання високих або, навпаки, низьких температур, що виходять за межі умов нормальної життєздатності комах. Так, жуки горохової зернівки гинуть при морозах нижче –9,5оС, а жуки квасолевої зернівки — через 12 годин при температурі –10оС. При температурі –29оС уже за добу гинуть борошняні кліщі. Використання низьких температур практично можливо в умовах зберігання зерна або його продуктів в складських приміщеннях. Для знищення шкідників під час зберігання сільськогосподарських продуктів широко застосовуються високі температури, наприклад для знищення кліщів, які розвиваються в зернопродуктах, зерно сушать в різних типах зерносушарок.

Для знищення шкідливих комах і кліщів в місцях зберігання продуктів можуть бути використані електричний струм ультрависокої частоти або ультракороткі хвилі.

Для фауністичних досліджень, обліку динаміки льоту комах, відловлювання та наступного знищення шкідників застосовуються світлопастки з джерелом ультрафіолетових променів, дія яких ґрунтується на тому, що для багатьох комах яскраве світло є приваблюючим. В залежності від будови відловлювального апарату світлопастки бувають трьох типів: конічні, засмоктувальні і з пристроєм для знищення. У всіх трьох типів джерелом світла є електрична лампа достатньої сили, яка закривається скляним ковпаком. У конічних пастках комахи, які летять до джерела світла б’ються об ковпак, що закриває лампу, падають вниз і потрапляють в посудину з отруйною рідиною. У пастках засмоктувального типу для збільшення кількості виловлюваних комах, що летять на світло, використовується спеціальний засмоктувач вентиляторного типу, з якого шкідники також потрапляють в спеціально пристосовані морилки з отруйною речовиною. На жаль, ефективність застосування світлопасток незначна. Багатьох шкідливих комах (наприклад совка-гамма) мало приваблює світло. Крім того, разом з шкідливими видами на світло відловлюються і корисні, наприклад багато перетинчастокрилих паразитів, хижих жужелиць тощо.

Механічний метод захисту рослин ґрунтується на використанні різних механічних знарядь та пристроїв, за допомогою яких шкідники відловлюються в масовій кількості, створенні перешкод для переміщення комах з одних місць в інші що дає можливість захистити посіви або насадження від їх проникнення, а також на безпосередньому знищенні шкідників шляхом збирання їх вручну. Найрозповсюдженішими механічними прийомами захисту сільськогосподарських культур є збір та знищення комах на різних фазах розвитку.

Важливу роль для захисту від шкідливих комах, які уражують плодові дерева, відіграють ловильні пояси, які можуть бути сухими, отруйними та клейкими. Сухі виготовляють із соломи, паклі, паперу та іншого світлонепроникного матеріалу; отруйні просочують інсектицидами (має місце поєднання механічного методу з хімічним), а клейкі — змазують гусеничним клеєм. Яблуневого квіткоїда, букарку, казарку, вишневого довгоносика, сірого брунькового довгоносика відловлюють накладанням рано на весні ловильних поясів на нижню частину штамбів, на висоті 30–40 см від землі. Періодично пояси проглядають, вибираючи з них шкідників, після цвітіння — знімають і спалюють.

Клейкі ловильні пояси найчастіше використовують для захисту плодових дерев та виноградної лози. Клей наноситься у вигляді кілець або безпосередньо на штамби, або на щільний нерозмокаючий папір, яким обв’язується стовбур дерева. Такі кільця захищають дерева від проникнення безкрилих самок зимового п’ядуна, сірого брунькового та інших видів нелітаючих довгоносиків, гусениць непарного шовкопряда тощо. Яйця зимового п’ядуна відкладені самками нижче клейких кілець знищують рано на весні, обчищаючи та спалюючи кору, що відстала; на присадибних ділянках рекомендується перекопування ґрунту в період заляльковування гусені. Для відловлювання огіркового комарика та тепличної білокрилки в закритому ґрунті застосовують жовті клейкі пастки (5–6 шт. на 100м2) із заміною їх через 13–14 днів. Для вилову гусениць яблуневої плодожерки на присадибних ділянках застосовують ловильні пояси, які виготовляють із 2-3 шарів обгорткового чи гофрованого паперу або мішковини завширшки 15-20 см. Пояси накладають на нижню частину штамбів (а на півдні — і на основні гілки) через 2–3 тижня після цвітіння, обв’язують їх з верху та знизу шпагатом, щоб краї поясу були трохи відігнуті і під них змогла залізти гусінь. Оглядають пояси на півдні не рідше одного разу на тиждень, а в середній смузі — через кожні 10–12 днів, закінчують огляд в кінці серпня (при зниженні температури до +10оС) . В районах з одним поколінням плодожерки ловильні пояси оглядають один раз після збирання врожаю, з умовою, що протягом літа не рідше одного разу на місяць послаблюють обв’язки, щоб запобігти перехвату кори. Відловлену гусінь збирають та знищують, а після збирання врожаю паперові пояси знімають і спалюють.

Для виловлювання шкідників, що ховаються вдень під накриттями, використовують різні принади. Так слимаків збирають у вологу погоду або після дощу та рано вранці, доки не спала роса, використовуючи для цього принадні укриття із соломи, трави, підстилки, дощок, шиферу, зеленого листя лопухів тощо. Їх рівномірно розміщують по ділянці ( 3–5 м одна від іншої ), періодично проглядають, після чого шкідників збирають та знищують.