Сторінка
1

Україна у 1914-1917 роках

Аналізуючи нелегкий історичний шлях нашої Батьківщини, слід враховувати всі чинники, що впливали на долю українського народу впродовж того чи іншого періоду. Розглядаючи даний період, ми маємо бути обізнаними з історії таких могутніх імперій, як Росій­ська та Австро-Угорська, у складі яких на початку XX ст. перебува­ли українські землі.

Після утворення Австро-Угорщини Австрія мала свій представницько-законодавчий орган — рейхерат, Угорщина — сейм. Фор­мально вони обмежували владу імператора і короля.

Територія Австро-Угорщини поділялась на провінції, або коронні краї. Загарбавши під час першого поділу Речі Посполитої (1772) західноукраїнські й частково польські землі, австрійська корона штучно об'єднала їх в одну провінцію — Королівство Галичини і Людомерії. Цей край був неоднорідний — населення східної його час­тини було українським, у західній переважали поляки. Провінція (будемо називати її Галичина) мала права' самоврядування.

— У чому це самоврядування виявлялося? (Галичина мала крайовий сейм — представницький орган, проте більшість у ньому складали поляки.)

Учитель заохочує назвати головне місто Галичини (Львів), де раз на рік збирався коронний сейм.

Звертається увага на те, що Буковина з середини XIX ст. було самостійною провінцією і також підпорядковувалася Відню. Закарпаття входило до Угорського королівства і управлялося з Будапешта.

Українці жили також на Північному Кавказі, в Туркестані, в Си­біру, на Далекому Сході.

— Яким чином українці там опинились?

Ініціатива в поясненні такого розсіяння — цілком за викладачем: безземелля та малоземелля трудящої частини населення при вели­чезних, на тисячі гектарів маєтках поміщиків, засилля глитаїв і лих­варів тощо.

Проміжний підсумок.

У містах переважали росіяни і євреї, населення було російськомов­ним. Офіційна влада всіляко посилювала русифікацію українців.

Геополітичне положення України неминуче перетворювало її на зону зіткнення інтересів супротивних коаліцій. При цьому інтереси українського народу аніскільки не враховувалися. Зайвий раз підтвердилося сказане І. Франком іще в 1889 р.: «На шахівниці політики Європи українці не є навіть нікчемною пішечкою.

Між українцями ворогуючих сторін виросла прірва. У межах Російської та Австро-Угорської імперій відбувся розкол на прибіч­ників та противників переможної війни.

Відверто проавстрійські позиції зайняла утворена 1 серпня 1914 р. у Львові Головна українська рада (ГУР), що була міжпартійним блоком, до складу якого входили радикальна соціал-демократична та націонал-демократична партії. На чолі ГУР став К. Левицький.

— Що вам відомо про цього діяча?

У маніфесті ГУР від 3 серпня зазначалося: «Ненаситність цар­ської імперії загрожує також нашому національному життю . яке знайшло охорону в конституційному ладі австрійської держави».

— У чому вбачала ГУР «ненаситність царської імперії»? Чи згод­ні ви з цим твердженням?

— Чи не ідеалізували члени ГУР «конституційний лад» Австро-Угорської імперії?

З ініціативи ГУР було створено Легіон Українських січових стріль­ців (УСС), найвідомішими ватажками якого були Д. Витовський, Г. Коссак, С. Горук. Австрійська влада, навіть маючи гостру потребу

СВУ вів активну пропагандистську й агітаційну роботу, домігся, щоб українські полонені в Австрії та Німеччині були зібрані в окре­мі табори. Союз отримував матеріальну допомогу від країн Троїсто­го союзу, що зараховувалась як державний борг майбутньої само­стійної України.

Переважна більшість українських політиків і партій манилися до СВУ негативно або й вороже. Так, один із лідерів УСДРП С. Петлюра назвав ідею відриву України від Росії сепаратизмом, а членів СВУ — «безвідповідальними запроданцями». Недоброзичливо від­гукувався про СВУ М. Грушевсьйий, уникаючи будь-яких контактів з цією організацією.

Влітку 1914р. загострення протиріч між імперіалістичними дер­жавами сягнуло фатальної межі, світ опинився у полум'ї Першої світової війни. Про масштаб катастрофи свідчать статистичні дані: 34 країни, які брали участь у війні, мобілізували 65 млн солдатів, з яких 10 млн загинуло і 20 млн поранено. Майже такими були жертви і серед мирного населення.

З початком війни українські землі перетворилися на арену воєн­них дій, а самі українці змушені були воювати за чужі інтереси й брати участь у нав'язаному братовбивчому протистоянні, адже в ро­сійській армії перебувало 3,5 млн українців, в австро-угорській — 250 тис.

— Як відбувався перебіг воєнних дій на Західному фронті?

Безпосередньо на території України воєнні дії вів Південно-Захід-ний фронт, що простягався на 450 км від Івангорода до Кам'янця-Подільського. Командуючим спочатку був генерал Н. Іванов, а з бе­резня 1916 р.— генерал О. Брусилов.

Одночасно з операцією Північно-Західного фронту проти Німеч­чини на Південно-Західному розгорнулася грандіозна битва, яка отримала назву Галицької. Вона тривала 33 дні — від 10 серпня до 13 вересня 1914 р. З обох боків, Австро-Угорщини і Росії, в ній брало участь 1,5 млн солдатів і офіцерів.

21 серпня російські війська зайняли Львів. У подальших боях, 24— ЗО серпня, біля містечка Городок (40 км на захід від Львова) австрій­ські війська були розгромлені й відступили спочатку на р. Сян, а по­тім, на початку вересня, до р. Дунаєць. Російські війська оточили і блокували добре укріплену фортецю Перемишль. На 13 вересня ро­сійська кіннота вийшла на рубіж р. Віслока у 80 км від Кракова.

Запеклі бої відбувалися на Ужоцькому перевалі в Карпатах, де Легіон УСС у складі австрійської армії отримав бойове хрещення.

Внаслідок Галицької битви російські війська зайняли Східну ча­стину Західної Галичини, а також майже всю Буковину з м. Чернів­ці. Австрійська армія втратила 400 тис. чоловік, зокрема 100 тис. по­лоненими, російська армія — близько 230 тис. чоловік. Плани німецького командування утримати Східний фронт силами однієї Австро-Угорщини зазнали краху.

Коли розросталися бої на західноукраїнських землях, виросла загроза з півдня. Наприкінці липня 1914 р. у Чорне море через Дарданелли увійшли німецькі крейсери “Гебер” і “Бреслау”. У ніч з 15 на 16 жовтня німецько-турецький флот несподівано обстріляв Севастополь, Одесу, Феодосію. Туреччина втяглася у війну на боці австро-німецького блоку. Дл Росії створився ще один фронт – Кавказький.

На виконання цього завдання були спрямовані такі «заходи» новопризначеного генерал-губернатора Галичини графа О. Бобринськога закриття «Просвіт», українських установ, шкіл;