Сторінка
9
13.31. Комплекс машин для вирощування та збирання картоплі (урожайність — 250 ц/га)
Західноєвропейські фірми ІМАС (Італія), Grimme (Німеччина), Kverneland (Норвегія) пропонують здебільшого дворядні причіпні і напівначіпні копачі, які укладають бульби у валок, а також підбирачі–навантажувачі бульб з валка. Ці ж фірми випускають уніфіковані з копачами одно–і дворядні картоплезбиральні комбайни.
Для великих картоплесійних господарств і МТС фірми Holmer і Dewulf (Німеччина) пропонують високопродуктивні самохідні картоплезбиральні комбайни з бортовим комп`ютером та електронною системою регулювання і оцінки якості технологічного процесу.
Найефективніша потокова технологія збирання картоплі з сортуванням на пунктах КСП–15В, КСП–25 та закладанням на зберігання у спеціалізовані, тимчасові сховища та постійні кагатні майданчики з активним вентилюванням.
Для закладання бульб на зберігання у сховища застосовують транспортер–завантажувач ТЗК–30А, а для вивантаження бульб із сховища — додатково транспортер–підбирач ТПК–30 ( Тартуський завод „Вийт”, Естонія).
В Україні розроблено комплекс машин для післязбиральної доробки і закладання картоплі на зберігання (ПКБ “Прогрес”, м. Миколаїв), проте за браком коштів він поки що серійно не випускається.
Таким чином, для переведення картоплярства на індустріальну основу в Україні необхідно, перш за все, налагодити виробництво спеціальних машин, конкурентноспроможних з кращими зарубіжними зразками.
Економічні показники використання наведених вище комплексів машин подано в таблиці 13.32.
13.32. Економічні показники використання комплексів машин для вирощування та збирання картоплі
Льон–довгунець.
За останні роки Науково–дослідний інститут луб'яних культур (НДІЛ) разом з іншими науково–дослідними і конструкторськими організаціями розробив інтенсивну технологію вирощування та збирання льону з мінімальними затратами ручної праці. Вона базується на високій культурі землеробства і використанні комплексів машин по відповідних технологічних лініях: приготування і внесення добрив, основного, передпосівного обробітку ґрунту і сівби, комплексної боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами, комбайнового збирання льону та промислового приготування трести.
Після збирання попередника (зернові колосові, трави) площу обробляють дисковими знаряддями (ЛДГ–10А, ЛДГ–15А, БДТ–7А, БДВ–8,5, БДС–8,4 та ін.). При значній засміченості пирієм через 15–20 днів після першого проводять повторне лущення стерні і вносять гербіцид типу раундап.
Основне внесення мінеральних добрив (80–85 % від загальної кількості) виконують машинами МВУ–16,МВУ–8Б, МВУ–5А, 1РМГ–4Б, МВД–900. Для одержання 1 т волокна з гектара всього необхідно внести під льон до 10–12 ц/га мінеральних добрив у стандартних туках. Співвідношення N : Р : К повинно становити 1 : (2–3) : (3–4).
Орють на зяб плугами типу ППО–8–40, ППО–5–40. Восени у міру з'явлення бур'янів проводять культивацію з боронуванням. За 2–6 місяців до сівби насіння льону протруюють на машинах ПСШ–5, ПС–10А, ПК–20, «Мобитокс». Найкращі результати на передпосівному обробітку ґрунту дають комбіновані агрегати Б–622 „Європак”, Арамікс, К 600PS, АПК–6, АГ–6, АГ–3 та ін.
Льон сіють сівалками СЗЛ–3,6 на ширину міжрядь 7,5 см. Глибина загортання насіння на супіщаних ґрунтах становить 2–3 см, на суглинках — 1,5–2 см. У рядки при сівбі вносять 10 кг/га поживної речовини гранульованого борного суперфосфату. Сівбу необхідно закінчити протягом 3–5 днів. Після сівби льону ґрунтову кірку руйнують легкими боронами типу ЗБП–0,6А або ротаційними мотиками.
Невід'ємною ланкою інтенсивної технології виробництва льону–довгунця є впровадження системи агротехнічних і хімічних заходів захисту рослин з урахуванням ґрунтово–кліматичних умов кожного господарства.
Хімічний захист льону від шкідників і хвороб полягає в протруюванні насіння і обробці рослин пестицидами за допомогою штангових обприскувачів ОПШ–2000–2–21,6 , ОП–2000–2–01, ПОМ–630, ОПШ–15–01, зарубіжних обприскувачів фірм Харді, ДжонДір та інших або авіації. Для прискорення достигання льону, підвищення продуктивності комбайнів і сушильних пунктів посіви у ранній жовтій стиглості обробляють десикантами, використовуючи для цього авіацію. Проти вилягання посіви обробляють ретардантом.
З метою значного зменшення затрат праці і коштів при підготовці полів до збирання, виключення застосування льонобралок ТЛН–1,5А, молотарок МЛ–2,8П чи МЛВ–2 проходи і поворотні смуги засівають кормовими травами або зернобобовими культурами. Перед збиранням льону їх скошують.
Льон на волокно збирають у ранній жовтій та жовтій стиглості. Основний спосіб — комбайновий у трьох варіантах: одночасне в'язання соломи в снопи і реалізація їх на завод; розстилання в стрічки на льонищі, підбирання і в'язання соломи після висихання підбирачами ПТН–1 і здавання її на завод; розстилання в стрічки на льонищі для вилежування, обертання стрічок за допомогою обертачів ОСН–1 і піднімання трести підбирачами з в'язанням в снопи та реалізація останніх на завод чи перевезення до місця зберігання для переробки її в господарстві.
Інші реферати на тему «Географія економічна»:
Альтернативні джерела енергії та обладнання в агропромисловому комплексі
Виробничі ресурси та спеціалізація сільського господарства
Енергетика в агропромисловому комплексі
Добрива і біологічна якість сільськогосподарської продукції
Картографічні дослідження радіоекологічної ситуації - атлас поліського району