Сторінка
6

Технологічні процеси виробництва продукції рослинництва

Сіють горох звичайними рядковими сівалками СЗ–3,6А, СЗ–5,4, СЗ–10,8, СЗП–12, СЗП–16, СЗПЦ–12, Клен, Джон Дір 455 та ін., а також стерньовими сівалками СТС–6, СЗС–6, СЗС–12, Тай–2020 і Тай–2010 та ін. Останні дві сівалки англійського виробництва агрегатують відповідно з тракторами МФ–8260 і МФ–4270. Норми висіву гороху залежать від умов вирощування і сортових особливостей. В Лісостепу і на Поліссі норми висіву середньо– і дрібнонасінних сортів становлять 1,2–1,5 млн. насінин (200–270 кг/га), в центральному і північному Степу — 1,1–1,2 (180–220 кг/га). Глибина загортання насіння 5–6 см, а на легких супіщаних ґрунтах та в Степу — 7–8, на важких ґрунтах 4–5 см. Крупнонасінні сорти висівають на 1–2 см глибше (табл. 13.27).

Захищати горох від бур’янів, шкідників і хвороб потрібно у міру необхідності протягом всього періоду вегетації. Для механізації захисту рослин використовують причіпні і начіпні обприскувачі ОПШ–2000–21,6, ОМ–630–2, ОПШ–15–01, МЗУ–320 вітчизняного виробництва, а також машини іноземних фірм Харді, Джон Дір та ін. За відсутності міксера на обприскувачі розчин отрутохімікатів готують за допомогою агрегатів АПЖ–12 чи СТК–5.

При потребі для знищення бур’янів виконують до– і післясходове боронування посівів. До досходового боронування приступають через 4–5 днів після сівби, а сходи боронують в денний час у міру з’явлення 2–5 листків гороху і масовому проростанні бур’янів. Для досходового боронування використовують середні борони 3БЗСС–1,0, а післясходового — легкі посівні 3БП–0,6А.

Збирають горох, як правило роздільним (двофазним) способом. Якщо посіви лише трохи полеглі і не забур’янені. Можливе однофазне збирання. Скошують горох у валки жатками ЖЗБ–4,2 чи ЖРБ–4,2, начіпленими на зернозбиральний комбайн СК–5М “Нива”, або жаткою ЖБВ–4,2 в агрегаті з косаркою–плющилкою КПС–5Г чи Е–303. Використовують також начіпні на трактори Т–25А, ХТЗ–2511

13.27. Комплекс машин для вирощування та збирання гороху в зоні Лісостепу України на площі 1000 га (урожайність зерна 50 ц/га, незернової частини — 50 ц/га)

чи ЮМЗ–6АКЛ косарки КС–Ф–2,1Б з пристроями ПБ–2,1 для формування валка.

Валки підбирають і обмолочують зернозбиральними комбайнами КЗС–9, КЗСР–9, Дон–091 (СК–5М), Дон–161 (Дон–1500Б), Дон–2600 та ін. Для збирання використовують також комбайни фірм Клаас (Домінатор 108, Домінатор 204, Лексіон 480), Джон Дір (Максімайзер 9500), Кейс (Кейс 1640, Кейс 1680), Масей Фергюссон (МФ 38) та ін.

Незернову частину врожаю збирають з подрібненням, копнуванням або укладанням у валок з наступним його підбиранням і доставлянням до місця скиртування. Подрібнену солому можна не збирати, а розкидати комбайном по полю як добриво. Солому з валка підбирають тюковими (ППЛ–Ф–1,6, К–454, Quadrant 1150, MF–185, D 1010) або рулонними (ПРП–1,6, ППР–110, Rollant 66, KR 160, MF–146 та ін.) прес–підбирачами. Тюки скиртують стогометом ПФ–0,5, а для скиртування рулонів додатково до стогомета використовують пристрій ПР–0,5.

13.28 Економічні показники використання комплексів машин для вирощування та збирання гороху

Для одержання кондиційного зерна з мінімальними затратами праці його обробляють на зерноочисних агрегатах ЗАВ–25, ЗАВ–40, ЗАВ–50 і ЗАВ–100. Зерно з підвищеною вологістю доводять до кондиції (вологість 16–18%) на зерноочисно–сушильних комплексах КЗС–25Ш, КЗС–25Б, КЗС–40 і КЗС–50. При невеликих обсягах виробництва гороху використовують зерноочисні машини ОВС–25, СМ–4 і сушарки СЗШ–16А, СЗСБ–8А та ін.

Економічні показники використання наведених вище комплексів машин подано в таблиці 13.28.

Цукрові буряки.

Інтенсивна механізована технологія вирощування та збирання цукрових буряків ґрунтується на високій культурі землеробства і застосуванні комплексів високопродуктивних машин, узгоджених з технологією механізованих робіт, шириною захвату (рядністю) і продуктивністю. Так, на основі багаторічних досліджень для бурякосійних господарств науково–дослідний інститут цукрових буряків (НІЦ) рекомендує напівпаровий обробіток ґрунту.

Він передбачає дискове лущення стерні в два сліди, глибоку оранку в першій половині серпня ярусними плугами ПНЯ–6–42, ПНЯ–4–40, ПЯ–3–35 і поверхневий обробіток поля зубовими, дисковими боронами та культиваторами у міру ущільнення ґрунту й появи сходів бур'янів, безполицеве розпушування пізно восени на глибину 16–20 см впоперек оранки.

У кислі ґрунти вносять дефекат, вапнякове або доломітове борошно. Безпосередньо під цукрові буряки або під попередник вносять до 50 т/га органічних добрив розкидачами РУН–Ф–15М, ПРТ–16М, ПРТ–10, МТО–6 , РПО–6 та іншими.

Мінеральні добрива рекомендується вносити, як правило, в три строки: під глибоку оранку (близько 75–80 %), під час сівби (до 10–15%) і в період вегетації для підживлення рослин (решту). За умови недостатнього зволоження буряки не підживлюють. Добрива вносять лише восени під оранку та весною під час сівби. Для основного внесення мінеральних добрив використовують розкидачі МВУ–16, МВУ–8Б, МВУ–5А, 1РМГ–4Б, МВД–900.

Ранньовесняні роботи починають з розпушення ґрунту широкозахватними агрегатами на базі гусеничних тракторів, зчіпок, важких зубових борін 3БЗТС–1,0 (перший ряд) і легких борін ЗОР–0,7 або ЗБП–0,6А (другий ряд). Поверхню ґрунту також вирівнюють агрегатом із шлейф–борін ШБ–2,5А (перший ряд) і легких борін (другий ряд). Добру якість роботи забезпечують вирівнювачі ґрунту ВП–8Б і ВПН–5,6А в агрегаті з тракторами класу 5(4) і 3.