Сторінка
9

Фінансова система держави

Реформування економіки, розпочате тоді, відбувалося украй непослідовно грубими помилками, без урахування національних, при запізнілому проведенні грошової реформи, збереженні монополії тощо. Як результат-загострилася національна безпека, розпочався відплив інтелектуального, матеріального і фінансового капіталів за кордон, “розквітла” тіньова економіка.

В умовах, коли модель централізованого управління економікою була зруйнована, а моделі для нових умов господарювання не розробили, було запроваджено західноєвропейську модель без урахування особливостей української економіки. До того ж реформу проводили фахівці, малообізнані з ринковими законами і без чіткого уявлення, яке суспільство маємо будувати, - капіталістичне чи соціалістичне?

Ці питання широко обговорювалися на конференціях, симпозіумах в економічній літературну вищих колах влади. Однак фінансовий стан, фінансова безпека викликають і сьогодні занепокоєння, ці проблеми потребують невідкладного розв’язання, оскільки це загрожує не лише окремим підприємствам й галузям, загострює соціально-економічну ситуацію в цілому.

Варто наголосити, що малий бізнес, економіка України розвивалася і далі розвивається під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників, сукупна дія яких поки що недостатньо впливає на формування нових економічних відносин, на зміцнення фінансового стану суб’єктів господарювання, особливо на малий і середній бізнес. Зазначені чинники разом з іншими затримали новий етап розвитку економіки України, який розпочався лише у 2000 році, коли відбувся перехід до інвестиційної моделі зростання. Уже у 2001 році валовий продукт зріс на 9,1%,промислове виробництво - на 14,2 і сільськогосподарське-на 9,9%. Структурні зрушення відбулися також у доходах і видатках державного бюджету-профіцит становив 0,6%.

Щодо зовнішніх боргів, то тільки Всесвітньому банкові заборгованість сьогодні становить 2305 млн.дол. або 29,2% від загальної суми прямого зовнішнього боргу країни. Борг Росії -1778,9 млн.дол., борг НБУ МВФ - 1921,5грн. Значний борг України Німеччині - 408,2 млн.дол., США-289,6млн.дол., іншим країнам 310,3 млн. дол.

Зовнішній борг ще довго впливатиме на розвиток малого й середнього бізнесу і на економіку країни в цілому .Його зниження почнеться у 2003 році, коли буде погашено 34 млрд.доларів, у 2004-2006 роках - 1,92-2,37, у 2007 р.-1,66, 2008-му-1,35, 2009-му-1,25 і 2010 році-1,15 млрд.дол. За ці роки країна має отримати від міжнародних фінансових структур кредити ,яких частина яких буде використана на фінансування інвестиційних проектів, а також на погашення зовнішнього боргу.

Отже, у таких умовах використання внутрішніх фінансових ресурсів набуває першочергової ваги. У цьому плані заслуговують увагу експортні операції, відкриття й освоєння нових перспективних ринків збуту промислової та сільськогосподарської продукції.

Економіка дедалі більше залежить від бізнесу, тобто економічна діяльність спрямована на отримання прибутку. При цьому доведено, що збут продукції має відбуватися не через іноземних трейдерів, як зараз, а українськими експортерами, які мають опанувати закони ринкової економіки, механізми впливу надії зовнішніх недобросовісних постачальників енергоресурсів; сировини захищати національних товаровиробників, чим сприяти їхній фінансовій безпеці. Слід зауважити, що реалізація продукції через іноземних трейдерів, за розрахунками аналітиків, знижує її вартість на 20-50 % залежно від її якості.

Фінансова безпека, яка характеризує рівень забезпеченості суб’єктів господарювання фінансовими ресурсами, перебуває в залежності від участі комерційних банків у економічній діяльності підприємств. Останніми роками українські банки значно розширили зв’язки з підприємствами. Якщо у 2001році в економіку було надано кредитів на суму 27,8 млрд.грн., то уже в 2002 –му -41,2 млрд.грн., у тому числі національній валюті - 23,9 млрд.грн. і в іноземній-17,3 млрд.грн.

Банківська система України може збільшити обсяги кредитів у реальний сектор економіки, не порушуючи при цьому нормативів, визначених НБУ і Базельською угодою. Однак фінансовий стан позичальників залишається незадовільним. До того ж підприємства грубо порушують кредитні угоди з банками, одержані кредити повертають зі значним порушенням строків ,окремі позичальники надають неправдиву інформацію про наявність заставного майна, часто під усілякими приводами не повертають кредитів. Кредити надані під гарантію уряду, теж мають безповоротній характер. І з тих та інших причин комерційні банки досить обережно надають кредити не лише малим і середнім підприємствам й великим комбінатам, які пропонують перспективу, високоприбуткові проекти, пов’язані, скажімо, з видобуванням і використанням метану з вугільних шахт Донбасу та інших регіонів України.

Ризик банківських кредитів зростає ще й тому, що прогнозування економічних процесів відбувається в умовах політичної та економічної нестабільності, неузгодженості між різними гілками влади. У цій ситуації вкрай важливо захистити передусім права кредиторів. Склалося так, що законодавство працює на захист позичальника, жоден із них не відповів ані адміністративно, ані перед судом за неповернення або нецільове використання як кредитів, так і бюджетних коштів. Отже, потрібен закон про захист кредиторів, який сприяв би подальшому спрямуванню кредиту реальний сектор економіки.

Малий і середній бізнес має стати головним джерелом доходів населення, формування так званого середнього класу .Пред ставники влади вже вкотре обіцяють збільшити кількість робочих місць за рахунок зростання малого й середнього бізнесу. Однак такий бізнес розвивається вкрай повільно, а інколи спонтанно. Саме з цих причин України за кількістю таких підприємств посідає серед країн колишнього СРСР останнє місце, а рівень продукції у ВВП України у 7 разів менший, ніж у країнах ЄС.