Сторінка
10

Фінансова система держави

Обстеження домашніх господарств України, проведене Світовим банком, засвідчило, що кожна четверта людина живе бідно. Рівень споживання становить лише 75% від норми. Кожен сьомий житель вважається вкрай зубожілим - рівень споживання становить 60% від норми. Згідно з міжнародним стандартом до категорії бідних належить сім’я, яка половину коштів витрачає на харчування. Межа бідності для одного жителя Центральної та Східної Європи визначено у 16-17 грн. на добу. До того ж у розподілі доходів мають місце значні перекоси. За повідомленням ДПА України, у 2001році налічувалося 127 мільонерів, у тому числі 97 осіб мали річний дохід понад один мільйон, десять - понад 10 млн.грн., а одна особа-40 млн.грн. Для порівняння зауважимо, що у США 20% населення зараховано до найбідніших верств, себто які мали середній дохід 13320 доларів на рік.

Особливо погіршилося життя сільського населення. У 2001 році кожен землевласник отримав близько 330 грн. орендної плати, що менше за місячний прожитковий мінімум.

Статистика вельми тривожна. Слід відзначити й таку особливість характерну для сільського населення. Певна частина людей, позбавлена роботи, стає на облік, отримує допомогу з безробіття і одночасно займається бізнесом (купівлею-продажем). Такий вид діяльності принижує громадянську гідність а державу має додаткові збитки. Отже, потребує удосконалення не лише законодавство й створення умов для використання робочої сили на селі.

Не менш складним завданням для підприємств АПК є формування власних фінансових ресурсів в умовах ринку .Адже ціна встановлюється не “згори”, як це було у продовж десятиліть, а під впливом попиту й пропозиції продукції. Але при цьому не слід забувати і ролі держави у формуванні цін. Що до цього лауреат Нобелівської премії з економіки 2001 року професор економіки і фінансів Колумбійського університету Джозеф Е.Стігліц зауважує: “Невидима рука Адама Сміта - його ідея, що вільні ринки ведуть до ефективності, неначе ними керує невидима рука, при наймі частково є невидимою, оскільки її тут немає”.

Регулювальна роль держави полягає у виділенні коштів на підтримку малого й середнього бізнесу, а саме на відшкодування комерційним банком пільгових ставок за кредитами, стимулювання розвитку факторингу, лізингу страхування, а також на пільгове оподаткування малого й середнього бізнесу. При цьому слід зазначити, що ціни на внутрішньому ринку залежить від світових цін. Це особливо торкається країн, які не здатні впливати на світові ціни. Останні суттєво впливають на внутрішні ціни. Перевищення пропозицій над попитом знижує внутрішні ціни, що, в свою чергу, вимагає продажу продукції на зовнішньому ринку, який поступово завойовує Україна.

Так серед експортерів зерна вона у першій п’ятірці. І це за умов що урожайність зернових перебуває на рівні 30ц/га. Хоча потенційні можливості країни великі. Вона може подвоїти урожайність зернових культур, що сприятиме розширенню зовнішньої торгівлі й підвищенню ефективності тваринницької галузі. Воднораз проблема збуту продукції значно загострилася, а тому постає питання про розширення на селі об’єктів інфраструктури, куди слід спрямувати кошти державного бюджету, спонсорів, а також довгостроковий кредит.

4. Основи збалансованості фінансової системи держави

У період поступу України до створення власної моделі економічного розвитку як держави в цілому, так і окремого регіону одним із найбільших питань залишається пошук збалансування фінансової системи держави.

На загальнодержавному рівні уже робилися спроби пошуку шляхів збалансування фінансової системи у частині затвердження і виконання зрівноваженого бюджету держави, хоча, як правило спроби приводили лише до формальної відповідальності запланованих доходів і видатків, а на практиці виникав відчутний дефіцит бюджетних коштів, зростав державний борг.

На регіональному рівні ситуація також складається не найкраще. Унаслідок значних відмінностей у розвитку фінансової системи кожного окремо взятого регіону, через що дохідна частина одних регіонів значно перевищувала видаткову, а інших, навпаки, ледве покривала половину видатків, держава досі збалансовувала регіональні фінансові системи лише за допомогою міжбюджетних розрахунків-надання дотацій і субвенцій щоправда, останніми роками у визначених за допомогою ґрунтовних розрахунків обсягах. А пошук внутрішньо регіональних причин розбалансованості, на жаль, ще досі не проводилися, як і не робилося спроб визначення самої величини збалансованості фінансової системи регіону.

У цілому фінансова система України є взаємопов'язаним поєднанням в економічно-правовому середовищі об'єктивного процесу розподілу вартості ВВП та суб'єктивного впливу на нього держави.

Практично фінансова система держави має свою внутрішню структуру, до якої входять фінанси суб'єктів господарювання, страхування, державні фінанси, міжнародні фінансові відносини, внутрішній фінансовий ринок. (див. табл.1).

Таблиця 1

Внутрішня будова національної фінансової системи

Збалансованість фінансової системи держави-це оптимальне поєднання регулювання важелів впливу держави на забезпечення виконання програмних фінансових надходжень до державного бюджету й дотримання видаткової частини у межах, які не перевищують припустимих.

Нині чи не єдиним способом збалансування фінансової системи держави на регіональному рівні є застосування системи міжбюджетних розрахунків. Хоча, звичайно ж, подібний метод далеко не розв'язує усіх проблем, а подекуди навіть і загострює їх. (див. табл.2).

Таблиця 2.

Управління фінансовою системою

Так, регіони, які за економічним потенціалом спроможні самостійно покривати видатки свого бюджету, змушені спочатку перерахувати значну частку доходів до бюджетів вищого рівня, а пізніше просити повернути необхідні суми коштів для покриття поточних видатків, обов’язково детально обґрунтувавши доцільність їх проведення. Подібна ситуація вигідна лише для економічно слабших регіонів, оскільки вони у такому разі отримують додаткові кошти понад зароблені на покриття видатків. При цьому на місцях немає будь-яких стимулів для пошуку шляхів додаткової акумуляції коштів, через що країна у цілому змушена постійно збільшувати як внутрішній, так і зовнішній борг для покриття хоча б першочергових видатків.