Сторінка
11

Фінансова система держави

Наочним підтвердженням вищезазначеного стану речей є дані таблиці й рисунків 1, 2, за допомогою яких можна прослідкувати динаміку рівня виконання державного і місцевого бюджетів за доходами й видатками у порівнянні із відповідним рівнем виконання плану з міжбюджетних розрахунків. У важно розглянувши показану на рисунках динаміку, можна дійти висновку про значно вищу ефективність, роботи з виконанням бюджетів на місцевому (120-140%), ніж на державному рівні (80-100%). Що ж до міжбюджетних розрахунків, то за цим показником рівень виконання на регіональному рівнів (див.табл. 3).

Таблиця 3.

Рівень виконання державного й місцевих бюджетів України

за 1998-2001 роки, %

Швеція вирізняється високим рівнем доходів місцевих бюджетів (21,4% ВВП) і низькою часткою трансфертів (14,2%). Місцеві бюджети Ірландії формуються переважно за рахунок трансфертів (74,3 %).

Протягом XX століття формування багаторівневих бюджетних систем промислове розвинутих країн відбувалося шляхом передавання ряду функцій місцевих органів влади (і відповідно частини видатків місцевих бюджетів) на загальнодержавний рівень (перша половина XXст.), а пізніше їх нового міжрівневого перерозподілу(десятиріччя після Другої світової війни).Якщо на початку минулого століття частка центрального уряду в загальній сумі бюджетних видатків країни становила, наприклад, у Великобританії 64,8%,а у Франції-70,5 %,то у 1950 році вона збільшилася відповідно до 76,6 і 85,6%, а у 1971 році знову зменшилася. Подібні процеси характерні не тільки для унітарних, а й для федеративних держав. Зокрема, у 1900 році на федеральний уряд припадало у Швейцарії 20,4% бюджетних видатків, у Німеччині - 39,7%, а у США-34,1%. У 1950 році частка федерального уряду збільшилася відповідно до 32,9,48,4 і 58,3%. До 1971 року у згаданих державах відбувся перерозподіл бюджетних видатків на користь регіональної та місцевої влади. У 1971-1981роках частка центру знову збільшилася: у Швейцарії - з 25% до 31,6%, а у Німеччині - з 37,9% до 38,8%.Причому в Німеччині одночасно відбувся перерозподіл видатків між регіональним і місцевим рівнями: частка земель збільшилася з 33,2% до 36,3%,а громад-знизилася з 28,9 % до 24,9%.

Отже, чому проблема досягнення збалансованості фінансової системи держави в цілому й кожного регіону зокрема саме сьогодні є надзвичайно актуальною? Хоча б з огляду на нераціональність, на нашу думку, наявної політики урядових інституцій щодо акумуляції та розподілу бюджетних коштів. Так, реальні доходи кожного регіону здебільшого достатні для покриття регіональних видатків, але через наявну політику перерахувань більшої частини доходів у центр із подальшим перерозподілом регіони нашої держави перетворюються у “прохачів” - просять повернути їм власні кошти, причому відсутнє будь-яке стимулювання збільшення доходів регіону, чого немає у жодній економічно розвинутій країні.

Отже, одним із перших кроків до удосконалення збалансованості фінансової системи є всебічний аналіз наявних показників щодо консолідації і розподілу бюджетних коштів із метою їх ретельного розгляду узагальнення й розробки методології визначення рівня збалансованості (розбалансованості) фінансової системи країни. Лише у цьому разі міжбюджетні відносини можуть поступово втратити свою вагу в процесі виконання державного бюджету країни, але зрозуміло, що без відповідного докладання зусиль подібний розвиток подій може значно затягнутися.

Висновок

Фінанси являють собою досить складне багатопланове суспільне явище, яке характеризується різними сутнісними ознаками та формами прояву .Що дня ми вступаємо у безліч різноманітних відносин, важливе місце серед яких займають фінанси. Уже давно фінансова діяльність перестала бути привілеєм професіоналів, хоча вони і не втратили провідної ролі у суспільстві.