Сторінка
4

Фінансова система держави

Для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави складається зведені бюджети. Так зведений бюджет включає: показники Державного бюджету України, зведення бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва та Севастополя.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету автономної республіки Крим, зведених бюджетів районів та бюджетів міст республіканського значення.

Державний бюджет області включає показники обласного бюджету, бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення.

Державний бюджет району включає показники районних бюджетів, міст районного значення, селищних та сільських бюджетів району.

Державний бюджет міста з районним поділом включає показники бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу.

Бюджетні системи в кожній країні мають свої особливості: склад, взаємозв'язок між бюджетами різних рівнів та видів. На бюджетний устрій має вплив державний устрій та адміністративно-територіальний поділ країни.

Отже бюджетний устрій-це організаційні побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язаними ланками бюджетної системи.

2.2. Державний бюджет

У фінансовій системі України центральне місце займає державний бюджет, він є найбільшим централізованим фондом грошових коштів. Поряд з фінансами, державний бюджет є самостійно економічною категорією і втілює фінансові відносини, що виникають при утворенні централізованого фонду грошових ресурсів країни та його використання на загальнодержавні потреби. Бюджетні відносини виникають між державною, з одного боку, і підприємствами, установами, організаціями, населенням з іншого боку з приводу сплати податків, зборів, а також при використанні бюджетних коштів.

Державний бюджет, як фонд грошових коштів, має специфічні ознаки:

- великі розміри,

- має силу закону,

- у складі бюджету утворюються бюджетні, що сприяє зміцненню його стійкості.

На розмір найбільшого в країні фонду грошових коштів впливають наступні чинники:

- рівень розвитку економіки, розміри виробленого валового національного продукту,

- методи господарювання (ринкові, командно-адміністративної),

- склад системи оподаткування,

- масштаби зрушень в народному господарстві і економічних завдань, які передбачається вирішити і профінансувати за рахунок коштів бюджету.

Як інструмент впливу на розвиток економіки і соціальної сфери, бюджет завжди використовується державою і був:

- фінансовою базою для виконання покладених на неї функції по впливу на економіку, по управлінню і обороні країни;

- найважливішим джерелом фінансування невиробничої сфери;

- інструментом для вирішення соціальних і національних проблем, джерело виплат по соціальному забезпеченню населення;

- інструментом міжтериторіального і міжгалузевого перерозподілу коштів;

- за допомогою бюджету здійснюється вплив на розвиток продуктивних сил, науково-технічний прогрес;

- з бюджету значною мірою фінансуються затрати по охороні навколишнього середовища ,по зовнішньоекономічній діяльності.

При переході до ринкової економіки зміцнюється роль бюджету, характер бюджетних відносин, що проявляються у складі і структурі доходів та видатків. Формування доходної частини відбувається на податковій основі, все більшого значення набувають платежі від суб’єктів господарювання т.ч. від фізичних осіб. Змінюється співвідношення між прямими і непрямими податками в напрямку зростання поступлень від прямих податків.

Використання бюджетних коштів проходить шляхом фінансування життєво важливих і прогресивних галузей економіки, створення необхідної інфраструктури, вирішення потреб, пов’язаних з добробутом, зайнятістю населення, соціальним забезпеченням. В умовах ринку бюджетні відносини повинні будуватися таким чином, щоб здійснювати активний вплив на господарську кон’юнктуру, сприяти розвитку ділової активності підприємців.

Склад видатків Державного бюджету України:

1). фінансування загальнодержавних програм по підтримці і підвищенню життєвого рівня народу, соціальний захист населення;

2). фінансування загальнодержавного значення установ невиробничої сфери (освіта, культура, охорона здоров’я, наука);

3). фінансування виробничого і невиробничого будівництва, проектно-пошукових та інших робіт відповідно до загальнодержавних програм;

4). оборона;

5). охорона навколишнього середовища;

6). утримання правоохоронних і митних органів, податкової та контрольно-ревізійної служби, захисту прав споживачів, законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;

7). здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

8). надання дотацій, субвенцій обласним бюджетам та бюджету Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя;

9). створення державних матеріальних та фінансових резервів;

10). обслуговування державного внутрішнього та зовнішнього боргів.

Формування доходів державного бюджету багато в чому залежить від методів господарювання, завдань які вирішує держава, складу і принципів побудови податкової системи.

Доходи Державного бюджету України утворюються за рахунок:

- податків, які повністю або частково надходять в бюджет у відповідності із діючими законами;

- частини доходів від приватизації державних підприємств;

- надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;

- орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;

- внесків до тимчасово приєднаних до Державного бюджету України позабюджетних фондів;

- надходжень від внутрішніх позик;

- дивідендів, одержаних від цінних паперів, що належать державі;

- інших доходів встановлених законодавством України.

Найбільшу питому вагу у структурі доходів Державного бюджету займають податкові, а також внески до державних цільових фондів.

Якщо наявні доходи в бюджеті недостатні для фінансування всіх необхідних потреб, то має місце бюджетний дефіцит, т.б. це перевищення видатків з бюджету над його доходами. Негативною рисою бюджетів України, як і більшості постсоціалістичних країн, є їх хронічна дефіцитність.

Причинами бюджетного дефіциту можуть бути:

1). значні інвестиції держави у розвиток економіки. Такий бюджетний дефіцит є наслідком не кризових явищ, а певної політики уряду, який проводить значні структурні зрушення у народному господарстві;

2). негативні, руйнівні наслідки непередбачених подій, таких як війна, катастрофа, стихійні лиха;

3). криза в економіці, яка знаходить відображення зокрема і у бюджетному дефіциті. Такий бюджетний дефіцит важче всього подолати; для цього повинні бути заходи по фінансовому оздоровленню економіки, лише за цієї умови можна розраховувати на збалансування бюджету.

Бюджетний дефіцит в Україні був “успадкований” від колишнього СРСР і причини цього негативного явища треба шукати ще на початку 1960-х років. Саме починаючи з цього часу в економіці СРСР почали нагромаджуватися певні несприятливі тенденції, які з часом і стали однією з причин його розпаду, де: