Сторінка
1

Умови залучення іноземних інвестицій в економіку України

Обсяг іноземних інвестицій – один з показників, що характеризують ступінь інтеграції країни у світове співтовариство і залежать від привабливості об’єкта інвестування.

Одержання іноземних інвестицій, умови їх залучення – це фактори, що характеризують інвестиційну діяльність і сприяють подальшому розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Інвестиційна привабливість визначається суб’єктами інвестування загальним інвестиційним кліматом у країні, умовах проведення зовнішньоекономічній діяльності, у тому числі правовими, митними.

Кожна держава має свою систему цін на ресурси, податкову політику та законодавчу базу, різний рівень розвитку галузей, а отже, і відмінності у прибутковості суб’єктів та об’єктів інвестування. Імпортні та експортні операції з переміщення капіталу пов’язані з політичною стабільністю та рівнем торгівлі на міжнародному ринку.

Іноземні інвестиції являють собою довгострокові вкладення капіталу та інвестиції іноземними власниками у промисловість, сільське господарство, транспорт та інші галузі економіки; реалізацію вивезення підприємницького капіталу в країні-реципієнті. У Законі України „Про режим іноземного інвестування” іноземні інвестиції визначаються як цінності, які вкладають іноземні інвестори в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до чинного законодавства України з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

На сучасному етапі одержання прибутку як кінцевої мети процесу Інвестування сприяє залученню іноземного капіталу. Інвестори вивчають національну економіку країни, її законодавчу систему, ресурси для визначення об’єкта капіталовкладення з вищою віддачею. Об’єктами зарубіжного інвестування є всі об’єкти, інвестування в які не заборонене законами України.

Проведені дослідження особливостей іноземного інвестування показали, що іноземні інвестиції мають позитивні і негативні характеристики для країн-реципієнтів і країн-резидентів (табл. 1).

Країни-інвестори одержують значний прибуток від інвестицій, оскільки вкладають їх у більш прибуткові галузі за кордоном, використовуючи там дешевшу кваліфіковану робочу силу, експортують туди засоби праці, але цим уповільнюють темпи економічного зростання і розвитку країни. Іноземні інвестиції і міграція робочої сили є сучасними формами переміщення трудових ресурсів і коштів. Міграція робочої сили зумовлена рівнем заробітної плати, на який впливають економічний розвиток країни, її природні, історичні і національні особливості, соціальні умови. Країна-експортер капіталу сприяє міграції робочої сили із своєї країни і створює додаткові робочі місця в країні-імпортері, використовуючи її дешевий кваліфікований трудовий потенціал.

Таблиця 1

Вплив іноземних інвестицій на економіку країн-резидентів і країн-реципієнтів

Інвестиції, що надходять, спочатку є поштовхом для економічного розвитку країни-імпортера, сприяючи піднесенню виробничих можливостей країни та покращуючи її демографічну ситуацію. Сучасні техніка і технологія, що надходять, мають завищену ціну, оскільки вони не найновіші, досить тривалий період діють у країні-експортері. Використовуючи іноземний капітал, важко стати лідером на світовому ринку. Іноземні інвестиції, що надходять, використовуються неефективно. Країна-реципієнт повинна мати чітку державну політику щодо інвестицій, що надходять.

Інвестиційна діяльність підприємств АПК свідчить, що інвестиції, одержувані підприємствами, часто використовуються не на технічне переоснащення виробництва, а на реконструкцію і поновлення основного капіталу. Більшість підприємств одержують інвестиції для підтримання існуючого виробництва без урахування конкурентоспроможності продукції, що знижує інтенсифікацію інвестиційного процесу.

Зарубіжні інвестиції здійснюються по-різному, але основними є державні і приватні. Перші здійснюються в національних інтересах, тому одержання прибутку не є основною їх метою. Другу – у вигляді прямих, портфельних, кредитних та ін. провадяться власниками капіталу, які роблять довгострокові вкладення в галузі економіки.

За співвідношенням прямих і портфельних інвестицій визначають роль і значення іноземного капіталу в економіці країни. Прямі приватні інвестиції являють собою вкладення в зарубіжні підприємства, які на відміну від портфельних дають право інвестору контролювати діяльність підприємств з іноземним капіталом, у тому числі спільних. Портфельні інвестиції надходять у країну шляхом продажу цінних паперів через міжнародні фінансові інститути, фонди, експортні агентства, банки. У країну-реципієнт підприємницький капітал надходить у формі позик, кредитів, грантів.