Сторінка
1
Документальні перевірки бухгалтерських звітів і балансів за місцем здійснення діяльності суб'єктом господарювання — це другий етап контрольної роботи податкових органів щодо правильності обчислення і внесення до бюджету податків та обов'язкових платежів. Вони здійснюються відповідно до річних планів контрольно-економічної роботи податкових інспекцій і квартальних графіків перевірок, які складаються за кожною ділянкою роботи. Насамперед у плани і графіки перевірок включаються підприємства, об'єднання та організації, які отримують значні суми прибутків або допускають грубі порушення у веденні бухгалтерського обліку і дотриманні податкового законодавства. Такі перевірки можуть проводитися, як тільки виникає необхідність, але не рідше одного разу в три роки і не частіше ніж один раз на рік.
Податковий орган повинен повідомити підприємство про проведення документальної перевірки не пізніше ніж за 10 днів до її початку.
Для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати при собі посвідчення, в якому вказується його прізвище, ім'я, по батькові, посада та місце роботи, перелік об'єктів, що доручається перевіряти, та дата, до якої дійсне видане посвідчення. Посвідчення друкується на бланку державної податкової адміністрації і має бути зареєстроване в журналі обліку видачі посвідчень на перевірку. Посвідчення дійсне тільки на час, указаний у ньому. Працівники податкових адміністрацій без належно оформленого посвідчення на перевірку не мають права брати участь у перевірках суб'єктів підприємницької діяльності.
Документальна перевірка проводиться згідно з програмами, які складаються у податковому органі, виходячи з головної мети перевірки — виявлення достовірності визначення прибутку, інших об'єктів оподаткування, правильності обчислення податків і виконання зобов'язань перед бюджетом, оцінка стану звітної дисципліни і ведення бухгалтерського обліку. У зв'язку з цим перевірці підлягають такі основні питання:
1. Повнота і правильність відображення в бухгалтерському обліку результатів попередньої перевірки.
2. Дотримання положень з інвентаризації і правильність відображення у звітності її результатів.
3. Дотримання порядку обліку основних фондів, нарахування амортизаційних відрахувань.
4. Правильність обліку і списання матеріальних цінностей.
5. Законність і правильність створення резерву майбутніх витрат.
6. Правильність відображення у звітності та віднесення на валові витрати:
— витрат на рекламу;
— представницьких витрат;
— витрат на відрядження;
— орендної плати;
— витрат на утримання об'єктів соціально-культурної сфери;
— інших витрат.
7. Правильність нарахування і своєчасність сплати в державні цільові фонди.
8. Правильність нарахування ПДВ.
9. Правильність нарахування акцизного збору.
10. Правильність відображення у звітності суми кредиторської та дебіторської заборгованості, за якими минув строк позовної давності і безнадійної заборгованості.
Розглянемо основні напрями перевірки з перелічених питань.
Дотримання положень з інвентаризації і правильність відображення у звітності її результатів перевіряється у такий спосіб. Спочатку встановлюється, чи проводилась інвентаризація в тих випадках, коли її проведення згідно з чинним законодавством є обов'язковим, а саме:
а) у разі передання майна державних підприємств в оренду, приватизації майна, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство;
б) перед складанням річної бухгалтерської звітності;
в) у разі зміни матеріально-відповідальних осіб;
г) у разі виявлення фактів крадіжки або зловживань, псування цінностей, а також за розпорядженням судово-слідчих органів;
д) у випадку пожежі або стихійного лиха.
Далі перевіряється наявність наказу про створення інвентаризаційної комісії і правильність оформлення всіх необхідних документів для проведення інвентаризації та оформлення її результатів (розписки матеріально відповідальних осіб, акти інвентаризації тощо).
На закінчення встановлюється, чи правильно відображені результати інвентаризації у бухгалтерському обліку. Виявлені надлишки основних фондів, матеріальних цінностей, цінних паперів та іншого майна підлягають оприбуткуванню, а значить включенню до валових доходів підприємства. У разі виявлення втрат і нестач повна їх сума має бути відображена за дебетом рахунка 947 та кредитом рахунків 10, 20, 22, 28. Перевіряльнику особливу увагу слід звернути на правильність списання сум втрат і нестач.
Для цього слід пам'ятати, що нестача підлягає списанню на витрати звітного періоду, але в жодному разі не у податковому обліку, невідшкодовані суми нестачі відображаються на позабалансовому рахунку 072. Нестача матеріалів понад норми природного убутку стягується з винних осіб. Під час перевірки слід уважно перевірити правильність визначення суми, яку необхідно утримати з винної особи за розкрадання, знищення або пошкодження матеріальних цінностей. Згідно з чинним законодавством розмір збитків визначається за формулою:
Рз = [(Б, - А) - Іінф + ПДВ + Азб] • 2,
де Р3 — розмір збитків;
Бв — балансова вартість на момент установлення факту розкрадання, нестачі, знищення, псування матеріальних цінностей.
А — амортизаційні відрахування;
Іінф — загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Міністерством статистики індексів інфляції;
ПДВ — розмір податку на додану вартість;
А3б — розмір акцизного збору.
Розмір збитків від браку цінних паперів і документів суворої звітності обчислюється із застосуванням коефіцієнта:
5 — до номінальної вартості, вказаної на бланках цінних паперів і документів суворої звітності;
50 — до вартості придбання (виготовлення) цінних паперів і документів суворої звітності, якщо номінальна вартість не вказана або не встановлена чинним законодавством.
Якщо винні особи не встановлені, то сума браку може бути списана на збитки підприємства.
Завантажити реферат