Сторінка
3

Документальні перевірки правильності розрахунків платників з бюджетом

— виконання гарантійних зобов'язань; —додаткове пенсійне забезпечення;

— реструктуризацію;

— виконання зобов'язань за обтяжливими контрактами;

2) чи є на підприємстві рішення про створення резервів;

3) чи правильно визначена сума резерву;

4) як змінилася сума резерву на кінець року порівняно з даними на початок року;

5) причини невикористання резерву на кінець року;

6) доцільність створення резервів, якщо значні суми переходять із року в рік.

Розглянемо порядок перевірки створення резерву на оплату відпусток працівників. Якщо така перевірка проводиться за будь-який період поточного року, особі, що її здійснює, необхідно встановити достовірність суми резерву шляхом множення фонду оплати праці за період, що перевіряється, на середній процент відрахувань і скоригувати отриманий результат на величину зборів на соціальне та пенсійне страхування. Розраховану таким чином суму необхідно порівняти з даними, відображеними за кредитом рахунка 471. Із наведеної схеми розрахунку суми резерву на оплату відпусток працівників видно, що достовірність цієї суми залежить від правильності розрахунку середнього відсотка відрахувань. Для перевірки цього показника необхідно:

— згрупувати робітників за тривалістю відпусток;

— визначити кількість робітників у кожній групі;

—установити кількість робочих днів одного робітника за рік; —розрахувати кількість людино-днів відпусток і фонд робочого часу робітників;

— визначити співвідношення кількості людино-днів І календарного фонду робочого часу робітників на рік, яке й буде дорівнювати середньому відсотку відрахувань.

Слід звернути увагу, що створення резерву відпусток не спричинює жодних наслідків у податковому обліку. Валові витрати виникнуть у підприємства безпосередньо в момент нарахування відпускних до виплати (тобто в момент використання зарезервованих сум). Отже, податковому інспектору необхідно порівняти суму резерву, віднесеного на валові витрати, з відповідними сумами, відображеними за дебетом рахунка 471. У разі розбіжностей визначити, як це вплинуло на величину оподатковуваного прибутку.

Перевіряючи правильність віднесення на валові витрати витрат на рекламу, необхідно впевнитися в наявності кошторису, в якому мають бути відображені склад витрат на рекламу та їх обсяг. У кошторис можуть входити лише ті витрати, які належать згідно з чинним законодавством до рекламної діяльності, а саме:

— на розроблення і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів тощо);

— на розроблення і виготовлення ескізів етикеток, зразків, фірмових пакетів та упаковки;

— на рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;

— на придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діафільмів;

— на виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків;

— на зберігання та експедирування рекламних матеріалів;

— на оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажів;

— на зниження ціни на продукцію, що повністю або частково втратила первинну якість за час експонування у вітринах;

— на проведення інших рекламних заходів, пов'язаних з діяльністю підприємства.

Зазначені витрати можуть відноситися до валових витрат без обмежень, за винятком витрат на безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями. Обмеження тут становить 2 % оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік (разом із представницькими витратами).

Усі витрати на рекламу мають бути підтверджені первинними документами, до яких належать: договір на виготовлення реклами, рахунки-фактури, платіжні доручення.

Під час перевірки слід також звернути увагу на те, щоб до складу валових витрат не входили витрати на рекламу у разі визнання її недобросовісною.

Майже аналогічно перевіряється правильність віднесення на валові витрати представницьких витрат. До них належать витрати на офіційні прийоми, обслуговування іноземних представників та делегацій і представників інших підприємств, які прибули на запрошення для переговорів з метою встановлення міжнародних зв'язків, взаємовигідного співробітництва, вирішення питань, пов'язаних з комерційною діяльністю.

Отже, під час перевірки треба установити наявність документів, які підтверджують зазначені витрати. До таких документів належать:

— кошторис представницьких витрат, затверджений керівником підприємства;

— наказ, у якому має бути визначене коло осіб, що беруть участь у прийомі іноземної делегації або представників інших підприємств, а також коло осіб, яких приймає підприємство. У зв'язку з цим перевіряльнику необхідно упевнитись, щоб кількість учасників з боку підприємства не перевищувала кількості осіб, які були запрошені;

— перелік заходів, намічених культурною програмою прийому, затвердженою відповідними особами;

— первинні документи: рахунки-фактури, платіжні доручення, накладні авансові звіти, товарні чеки, витратні касові ордери.

Крім того, необхідно перевірити, щоб сума представницьких витрат за відповідний звітний період не перевищувала 2 % оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік (разом з витратами на безплатну роздачу продукції в рекламних цілях).

Перевіряючи правильність віднесення на валові витрати витрат на відрядження,необхідно:

1) установити зв'язок відрядження з основною діяльністю підприємства. Для цього треба впевнитися в наявності підтвердних документів, а саме: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладених договорів (контрактів); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку;

2) перевірити склад витрат на відрядження, які були віднесені на валові витрати. При цьому слід мати на увазі, що до валових витрат можуть входити витрати на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, на оплату вартості проживання в готелях, включаючи витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу чи білизни тощо), наймання інших жилих приміщень, телефонні переговори, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), на обов'язкове страхування. Указані витрати можуть бути віднесені на валові витрати у межах фактичних сум, але за умови наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.