Сторінка
1

Організація касового виконання видатків державного бюджету України

ВСТУП

Держава виконує свої функції за допомогою формування і використання бюджетного фонду. На практиці цю програмно-стратегічну мету кожна країна реалізує по-своєму. Від уряду перш за все залежить створення такої системи виконання державного бюджету, яка давала б змогу забезпечувати контроль за відповідністю державних доходів і видатків прийнятому Закону про бюджет на поточний рік , а також рівномірне розподілення надходжень і витрат у часі, підтримання пропорційності їх упродовж бюджетного року.

Останнє десятиліття характиризується стрімким упровадженням комп’ютерних технологій у повсякденне життя, що удосконалило процес одержання та обробки інформації і, відповідно, зробило можливим майже негайне реагування з боку одержувачів даних. Так, раніше не йшлося про одержанняч картини руху державних коштів упродовж одного дня вже на наступний день, не кажучи про негайне проведення розрахунків. Дуже важливим є здійснення повного поточного контролю за необхідністю та цільовим використанням бюджетних видатків.

У світі найпоширенішим є метод касового виконання бюджету. У внутрішніх документах Державного казначейства наводиться таке його визначення: організація збору бюджетних коштів на території країни, їх зберігання та видача, а також ведення обліку та звітності. Цей метод усуває недоліки попереднього, оскільки краще забезпечує прозорість і легкість контролю за використанням коштів у будь-який момент часу.

Більшість країн має банківську систему касового виконання бюджету, за якої банки на чолі з центральним, національним, загальнодержавним тощо є головним касиром держави. В основі цієї системи лежить принцип єдиної каси, тобто всі бюджетні кошти надходять на єдиний рахунок Міністерства фінансів або казначейства у центральний банк, з якого здійснюються всі витрати держави.

Для оперативного контролю та фінансування невідкладних видатків фінансовими органами, крім розпису доходів та видатків, можуть складатися касові плани виконання бюджету – на місяць із розподілом на п’яти – і десятиденки; з термінами надходження платежів і термінами фінансування першочергових витрат. Одночасно із затвердженням бюджету на черговий фінансовий рік встановлюється розмір обігової касової готівки на початок наступного бюджетного року – це резерв, що має фінансувати тимчасові касові розриви. У даному разі касовий розрив – це перевищення поточних видатків бюджету над поточними доходами у межах бюджетного року. В Україні банки на договірних засадах можуть надавати кредити органам Державного казначейства у межах бюджетного року на покриття тимчасових касових розривів.

Державне казначейство України було засноване у 1995 році Указом Президента України, відповідно до якого у тому ж році Постановою Кабінету Мі­ністрів № 590 були закріплені його основні функції – виконання державного бюдже­ту та управління бюджетними коштами. Казначейство підпорядковане та під­звітне Міністерству фінансів України, Президентові, Кабінету Міністрів України, НБУ; здійснює касове виконання бюджету, яке грунтується на територіальному принципі розподілу коштів; співпрацює з іншими державними органами з питань виконання бюджету; аналізує та надає пропозиції щодо вдосконалення чинної системи виконання бюджету і, звичайно ж, здійснює контроль за надходженням і використанням державних коштів.

Структура казначейства типова для державної служби: Державне казначейство України, управління проміжної ланки (обласні) та відділення казначейства на місцях. Внутрішня типова структура управлінь і відділень відображає особливості роботи кожної одиниці і не завжди така сама, як у інших відділів та управлінь, але можна виділити відділи: виконання бюджету за доходами; виконання бюджету за видатками; встановлення лімітів; обліку й звітності та ряд інших, необхідних для роботи самого казначейства. Вища й середня ланки служби мають режимно-секретні відділи, відділи контролю та організації роботи підвідомчих органів, відділи комп'ютеризації. Очевидно, останні після повного інформаційного забезпечення казначейства з часом пе­ретворяться на штатну обслуговуючу одиницю, нині ж їх діяльність охоплює розробку та перевірку програмного забезпечення, а також встановлення й обслуговування комп'ютерних мереж.

Незвичність нових методів роботи, занадто універсальна структура ново-створеного Державного казначейства, робота вручну з масою паперів, недороб­ки форм обліку та звітності дали наприкінці 1997 року такі наслідки: накопи­чення залишків коштів на рахунках територіальних органів казначейства та бюджетних організацій, зволікання з перерахуванням коштів за призначен­ням, плутанина з формами звітності. Було вирішено застосовувати щомісячні розписи руху коштів, робити щомісячні оцінки очікуваних надходжень за доходами і джерелами покриття дефіциту держбюджету. Тоді ж у 1997 році був розроблений єдиний бухгалтерський план рахунків та форми документів і звітності. Була проведена робота щодо боротьби з небажаним втручанням місцевих органів влади у роботу відділів казначейства на місцях. Стала очевидною необхідність якнайшвидшого створення цілісної інформаційної системи, яка б забезпечувала прозорість, оперативність отримання інформації та можливість негайного реагування на неї. У 2000 році державний бюджет зазнав поділу на загальний і спеціальний фонди, відповідні повноваження отримало і казначейство. План рахунків зразка 1997 року наказами Головного управління Державного казначейства у грудні 1999 року та упродовж весни 2000 року був розширений з урахуванням змін: кошти спеціального бюджетного фонду поділяються на спеціальні кошти, інші власні надходження; інші доходи. Поділу на спеціальні та загальні зазнали і кошти бюджетних підприємств, установ та організацій. За методикою касового виконання бюджету банки здійснюють акумуляцію коштів, забезпечують їх рух та зберігання, а також перерахування за дорученням казначейства. Останнє ж видає розпорядження на перерахування сум коштів, у тому числі і в іноземній валюті, веде облік та аналіз руху грошової маси, встановлює ліміти видачі й звітує про виконання бюджету. За законодавством казначейство здійснює і управління внутрішнім державним боргом за дорученням Міністерства фінансів, але одним із завдань подальшого розвитку казначейство ставить чітке розмежування сфер діяльності казначейства та Мінфіну, а також удосконалення шляхів співпраці з органами контролю за виконанням бюджету.