Сторінка
2
Фактично повністю перейти на казначейську систему виконання державного бюджету Україні вдалося у 2000 році, хоча за поданням Міністерства фінансів окремі установи можуть фінансуватися за відомчою структурою. В 2001 року в Україні була введена в дію Трансакційна автоматизована система казначейства (ТАСК). Ця система забезпечується створенням електронної мережі, яка має зв'язок із банківською системою й пристосована до програми “клієнт банку – банк”, і є революційним кроком у вдосконаленні казначейської роботи. Схожі системи вже функціонують у розвинутих країнах, в Україні ж виконується вперше .
Отже, запровадження казначейської системи касового виконання державного бюджету має низку проблем і недоліків, які потрібно оперативно вирішувати. Тому дослідження казначейської системи виконання Державного бюджету за видатками є актуальним і важливим. Метою роботи є вивчення діючого механізму та методів касового виконання державного бюджету за видатками, а також визначення основих напрямків та видів контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів.
Відповідно до поставленої мети потрібно вирішити наступні завданя:
- дати характеристику державному бюджету України, зокрема видаткам;
- визначити роль і значення казначейства в реалізації функції розпорядника бюджетних коштів, як важливого органу касового виконання державного бюджету;
- дослідити особливості і функціональні обов’язки відділення Державного казначейства у Коломийському районі Івано-Франківської області;
- проаналізувати організацію касового виконання видатків державного бюджету на основі практичного матеріалу;
- дослідити організацію контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів розпорядниками державних коштів.
Звідси виводиться важливе значення державного бюджету, а також вказується на необхідність переходу в Україні від банківської системи касового виконання державного бюджету до казначейської, роль казначейства в реалізації функції розпорядника бюджетних коштів, структура казначейства, функції та обов’язки.
Організації касового виконання видатків державного бюджету України. Розгляд цього питання починається з характеристики територіального відділення Державного казначейства у Коломийському районі, його особливості та функціональні обов’язки. Нормативні положення про касове виконання дежавного бюджету за видатками доповнюються аналізом практичних даних на прикладі ВДК у Коломийському районі, проблемами та напрямками удосконалення внутрішнього казначейського контролю та контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів розпорядниками державних коштів.
РОЗДІЛ I Теоретичні основи взаємодії розпорядників бюджетних коштів з казначейством
1.1 Процес фінансування розпорядників бюджетних коштів, їх види, функції та повноваження.
Касове виконання Державного бюджету за видатками здійснюється органами Державного казначейства в межах асигнувань, передбачених в Державному бюджеті відповідним розпорядникам коштів. Фінансування здійснюється шляхом проведення платежів безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які виконали роботи та надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.
Розпорядниками коштів є керівники міністерств, відомств та установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, виділеними на відповідні заходи. Розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи в особі керівників, які уповноважені і на їх отримання бюджетних асигнувань (повноважень наданих розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету), взяття бюджетних зобов’язань (будь-які здійснені відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлень, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду) та здійснення видатків з бюджету ( кошти, що спрямовуються на здійснення програм та доходів, які передбачені відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум) В залежності від ступеня підпорядкованості і від обсягу наданих прав вони підрозділяються на головних і нижчестоящих розпорядників коштів. [див. рис.1.1]
Головний розпорядник бюджетних коштів – церозпорядник, якомузатверджуються бюджетні призначення у відповідному бюджеті та має право витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, який він очолює, і на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою, розподіляти надані йому кошти бюджету між розпорядниками коштів бюджету нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань. Тобто це міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, установи в особі їх керівників, які отримують бюджетні повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень і надання бюджетних асигнувань і які визначені в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. []