Сторінка
3
Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня – це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику вищого рівня або діяльність якого координується через нього. Розпорядники нижчого рівня поділяються на розпорядників другого та третього ступеня.
Схема 2.2
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцеві бюджети.
Головний розпорядник бюджетних коштів:
- розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;
- розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;
- отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, одержувачів бюджетних коштів відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;
- затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;
- здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачання ними бюджетних коштів;
- одержує звіти про використання коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.
Головним розпорядникам надано право розподіляти бюджетні кошти між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, а також витрачання їх на централізовані та інші доходи, на утримання апарату управління. При розподілі коштів і перерахуванні їх підвідомчим установам. Розпорядники коштів є головними, а при витрачанні на утримання апарату управління або на централізовані доходи вони є розпорядниками коштів третього ступеня./ 2 /
Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня поділяються на розпорядників коштів другого та третього ступенів.
Розпорядниками бюджетних коштів другого ступеня є бюджетні установи, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи і на розподіл коштів розпорядникам третього ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.
Головним чином, це – обласні установи і організації, в яких є підвідомчі підрозділи. Вони при розподілі коштів також є розпорядниками коштів другого ступеня, а при витрачанні коштів на утримання свого апарату або витрачання коштів на централізовані заходи є розпорядниками коштів третього ступеня.
На обласному рівні розпорядниками коштів другого ступеня є:
- управління освіти;
- фінансове управління;
- управління казначейства;
- обласна податкова адміністрація;
- контрольно-ревізійне управління;
- облдержадміністрація;
- управління агропромислового комплексу тощо.
Розпорядники коштів третього ступеня є бюджетні установи в осіб їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.
Для всіх розпорядників коштів Державного бюджету є обов’язковим здійснення операцій по видатках через органи Державного казначейства. При казначейській формі виконання Державного бюджету розпорядникам коштів відкриваються реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства.
Бюджетні кошти, які знаходяться на реєстраційних рахунках використовуються розпорядниками коштів відповідно до затверджених асигнувань у кошторисах доходів та видатків, та лімітів видатків.
Одержувачі бюджетних коштів – це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, подання послуг, безпосередньо через розпорядників.
Бюджетні установи не мають права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позики юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.
Будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідно до бюджетного призначення.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішеннями про місцевий бюджет у порядку, який визначений Бюджетним кодексом України.
Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністерство фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає рішення про приведення у відповідності бюджетного призначення Державного бюджету України (місцевого бюджету).
Кабінет міністрів України (Рада міністрів Автономної республіки Крим, місцева держадміністрація, виконавчий орган відповідної ради) у двотижневий термін подає до Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради) у встановленому порядку пропозиції про приведення у відповідність бюджетних призначень Державного бюджету України (рішення про місцевий бюджет).
1.2 Порядок розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства
Порядок казначейського обслуговування регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державного казначейства України, місцевими фінансовими органами, платниками податків, зборів (обов’язкових платежів), розпорядниками бюджетних коштів у процесі казначейського обслуговування бюджетів органами Державного казначейства України.
При казначейському обслуговуванні бюджетів застосовуються поняття та категорії, які визначені Бюджетним кодексом України, Порядком обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства, затвердженим наказом Державного казначейства України від 19.10.2000 №103 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.10.2000 за №759/4980, зі змінами та доповненнями, іншими нормативно-правовими актами України, що регламентують бюджетний процес.
Завантажити реферат