Сторінка
1

Реформування системи державного фінансового контролю згідно з вимогами ЄС

Сьогодні одним з найважливіших напрямків державної політики в контексті вступу до ЄС є адаптація системи державного фінансового контролю до європейських вимог. Раціональна організація та ефективне функціонування фінансового контролю сприяють забезпеченню національних економічних інтересів держави, поліпшенню керованості фінансовими ресурсами, розвитку ринкової економіки.

У зв’язку з чим на сучасному етапі розвитку України особливого актуальним постає питання щодо реформування чинної системи фінансового контролю й розроблення нових концептуальних основ організації системи загальнодержавного фінансового контролю.

Мета роботи – розглянути проблеми розвитку фінансового контролю в Україні і запропонувати шляхи реформування системи фінансового контролю в контексті політики вступу України до ЄС.

Аналізуючи динаміку показників діяльності Державної контрольно-ревізійної служби (ДКРС) за останні роки, на жаль, не можна говорити про зміцнення фінансової дисципліни на рівні бюджетних установ. Зниження обсягів виявлених правопорушень супроводжується стабільно високою кількість: порушення допускають практично два з перевірених підприємств. Так, у 2003 році частка порушників фінансової дисципліни у загальній кількості перевірених підприємств становила 62%, у 2004-му – 64%, у 2005-му – знову 62% [5,8-9].

Результати ревізій і перевірок, здійснених Головним контрольно-ревізійним управлінням України у 2005 році, показали картину масових правопорушень і зловживань: наявність багатомільйонних фінансових потоків у формі спон­сорської та благодійної допомоги, проведення будівельних і ремонтних робіт без підтвердження фактів їхньої оплати, наявність численних необлікованих споруд й неоприбуткованогомайна. Найгрубіші порушення вимог чинного законодавства допущено при відчуженні цілісних майнових комплексів та індивідуального майна підприємств, установ і організацій, що перебували у сфері управління ДУС (Державне управління справами при Президентові України). Загальна сума правопорушень вимірюється сотнями мільйонів гривень (у ме­жах своїх повноважень ГоловКРУ встановило їх на суму понад 450 млн. грн.) [6, 7].

В загалі результати перевірок засвідчили масові факти неефективних витрат державних ресурсів, фінансових порушень, зловживань на суму понад 3 млрд. грн., що не дало можливості отримати близько 1 млрд. грн. доходів до бюджету. Керівниками низки державних монополій були проведені сумнівні операції на суму близько 900 млн. грн.

В управлінні державним сектором економіки простежуються схеми “перекручування” державних ресурсів до приватних структур шляхом передачі їм майна, укладання заздалегідь збиткових угод, доведення до банкрутства тощо, що призвело до втрат доходів підприємств тільки в системі Укрзалізниці – приблизно 400 млн. грн., Укртелекому – 79 млн. грн., НАК “Надра України” – 40 млн. грн., ДК “Укргазвидобування” – 54 млн. грн [5,15-17].

Таким чином, виявлені масштабні порушення свідчать про потребу подальшого вдосконалення механізму державного фінансового контролю. Здійснення ревізій й перевірок не забезпечує достатнього рівня профілактичних заходів щодо запобігання правопорушенням. Відсутність публічної оцінки бюджетного управління, неврегульованістьзастосування заходів впливу за допущені зловживання і правопорушення спонукає до запровадження якісно нової, випереджувальної форми контролю.

Можна стверджувати, що система державного фінансового контролю в Україні, на жаль, не забезпечує на належному рівні фінансово-бюджетну дисципліну і певною мірою не відповідає основним критеріям ЄС, а тому потребує конструктивних змін.

Європейські вимоги до фінансового контролю передбачають: по-перше, це сформована система внутрішнього державного фінансового контролю, яка включа­є фінансове управління та контроль; внутрішній аудит; гармонізацію на центральному рівні, по-друге, повинна бути створена єдина система зовніш­нього незалежного фінансового контролю як на центральному, так і на місце­вому рівнях у частині коштів державного бюджету, місцевих бюджетів і транс­фертів [2,148-149].

З огляду на вищенаведене зміни в системі державного фінансового контролю в контексті вступу до ЄС повинні торкатися наступного:

1. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС: розроблення відповідних законопроектів та внесенні змін і доповнень до чинного законодавства; визначення єдиної термінології у сфері державного фінансового контролю відповід­но до вимог ЄС, приведення національних систем бухгалтерського обліку і звітності, аудиту, контролінгу відповідно до міжнародних стандарті.

2. Створення оптимальної організаційної та функціональної структури, яка б відповідала сучасній європейській моделі внутрішнього державного фінансового контролю. На відміну від європейських країн, в Україні відсутній єдиний централізо­ваний орган, який би координував діяльність системи внутрішнього фінансово­го контролю з метою забезпечення її чіткої організації та здійснював її методо­логічне забезпечення.

3. Зовнішній незалежний фінансовий контроль у частині контролю за над­ходженнями до бюджетів усіх рівнів та витрачанням коштів державного, місце­вих бюджетів і трансфертів повинен здійснюватися єдиним контрольним орга­ном — Рахунковою палатою та її регіональними представництвами. Необхідно ліквідувати законодавче право низки державних органів на здійснення контрольних, контрольно-ревізійних, наглядових і фіскаль­них дій щодо бюджетних коштів, які функціону­ють відокремлено, без формування цілісної системи контролю, їхня діяльність супроводжується дублюванням фун­кцій і повноважень.