Сторінка
2

Бюджетний процес в Україні

· державний бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов'язаною з відокремленням частини національного доходу в руках держави і її використанням з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань;

· область бюджетного розподілу займає центральне місце в складі державних фінансів, що обумовлено ключовим положенням бюджету в порівнянні з іншими ланками;

· за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше - національного багатства між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності;

Основна функція державного бюджету – розподільна.

Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва.

Сфера дії розподільної функції визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Основним об'єктом бюджетного перерозподілу є національний доход, іноді - частина національного багатства. Національний доход - частина валового суспільного продукту без матеріальних витрат на його виробництво. Виражає весь обсяг чистої продукції країни, тобто це знов створена вартість зазвичай за рік. Національне багатство - сукупність створених працею і накопичених матеріальних благ, які створює суспільство.

Основні напрямки розподільної функції: пов'язані з перерозподілом національного доходу, із втручанням у процес суспільного відтворення (державне регулювання і стимулювання економіки), з фінансовим забезпеченням соціальної політики, забезпеченням монопольного прибутку.

У формі бюджету капіталістичні держави концентрують величезні фінансові кошти. Уряд США щорічно акумулює через бюджет більш 1,1 трлн. діл., Великобританії - понад 150 млрд. ф. ст., Франції - більш 1 трлн. франків, ФРН – майже 300 млрд. марок, Японії - більш 54 трлн. ієн.[1]

Через державний бюджет і інші ланки бюджетної системи країни ринкової економіки здійснюють свою соціальну політику, втручання в сферу соціальних відносин, фінансуючи найважливіші елементи в соціальній області - освіта (головним чином початкова і середня освіта, а також професійна перепідготовка кадрів), охорона здоров'я (у тому числі санітарія, профілактика захворювань), соціальне забезпечення.

Значна частина витрат на соціальні потреби проходить по місцевих бюджетах, а у федеративних державах також по бюджетах членів федерації. У розвинутих державах на ці цілі витрачається від 30 до 40% бюджетних коштів.

Бюджетний механізм - це сукупність способів організації бюджетних відносин, застосовуваних суспільством для вирішення економічних і соціальних задач. Це інструмент державного регулювання економіки.

Використання бюджетного механізму для регулювання економіки здійснюється за допомогою маневрування грошовими ресурсами, що надходять у розпорядження держави. Маневрування можливе тому, що в державному бюджеті відсутній принцип закріплення доходів за конкретними видами і напрямками витрат, тому кошти, що надходять у розпорядження держави, знеособлюються і можуть бути використані по будь-якому напрямку.

1.2 Бюджетний устрій і бюджетний процес в країнах ринкової економіки

Організаційно бюджетна система будується відповідно до встановлених принципів. Організація бюджетної системи, тобто бюджетний устрій визначається державним устроєм країни.

В залежності від організаційної структури розрізняються унітарні (єдині), федеративні і конфедеративні держави.

В унітарних державах бюджетна система включає дві ланки: державний бюджет і численні місцеві бюджети.

У федераціях і конфедераціях бюджетна система складається з трьох ланок:

· державний бюджет (федеральний бюджет чи бюджет центрального уряду);

· бюджети членів федерацій – штатів США, земель (ландів) у ФРН, провінцій у Канаді;

· місцеві бюджети. Вони не включаються в бюджети членів федерації, доходи і витрати яких не входять у федеральний бюджет.

На перших етапах розвитку буржуазної держави бюджетна система ряду країн характеризувалася залежністю державного бюджету від місцевих фінансів. Наприклад, уряд США до прийняття конституції 1787р. не мав власних джерел доходів і покривав свої видатки за рахунок внесків окремих штатів. З посиленням центральної влади значення державного бюджету стало зростати.

Після другої світової війни процес централізації бюджетної системи у всіх державах різко посилився, у відношенні доходів. Істотно зросла питома вага державного бюджету в загальному обсязі ресурсів бюджетної системи. У США – більш 50%, Великобританії – більш 70%.[2]

У державний бюджет спрямовуються найбільші доходи:

· прибутковий податок з фізичних осіб

· податок на прибуток корпорацій,

· акцизи,

· податок на додаткову вартість,

· мита.[3]

По витратах, навпроти, спостерігається інша тенденція: збільшення питомої ваги в загальній сумі витрат бюджетної системи місцевих бюджетів, на які уряд перекладає значну частину витрат на розвиток економічної і соціальної інфраструктури, а також частину витрат на відтворення кваліфікованої робочої сили.

Система місцевих бюджетів також визначається державним устроєм (федеративний чи унітарний) і відповідним адміністративним розподілом. В 1960-1970р. в усіх західних країнах відбувся процес укрупнення місцевих адміністративних одиниць і, отже, посилення централізації місцевих фінансів.

Фінансові взаємини центральних і місцевих органів стали більш тісними, підсилилася регулююча роль місцевих фінансів і їхній вплив на процес відтворення і сферу соціальних відносин.

Бюджетний процес – регламентований законодавством (в Україні це Закон “Про бюджетну систему України” та інші нормативні акти) порядок створення, розгляду, затвердження бюджетів, їхнього виконання і контролю за їхнім виконанням, затвердження рахунків про виконання бюджетів, що входять у бюджетну систему.

Особливості бюджетів всіх рівнів - послідовне проходження постійно відновлюваних одних і тих же стадій їх формування та виконання у встановленому законом порядку. Це обумовлено тим, що акт, який видається про бюджет того чи іншого рівня, діє на протязі певного періоду часу, по закінченні якого повинен бути прийнятий новий акт про конкретний бюджет на постійний період часу. Бюджет знаходиться в постійному русі.