Сторінка
1

Інфляційні очікування та їх вплив на залучення інвестицій в економіку України

Дослідження невирішених проблем у сфері інвестиційної діяльності має для України принципово важливе значення, адже: по-перше, за рахунок інвестиційних ресурсів забезпечується модернізація та оновлення основних фондів підприємств, пришвидшується реалізація інноваційних проектів, що позитивно вливає на підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможність вітчизняної продукції; по-друге, відбуваються прогресивні структурні зрушення в суспільному виробництві. Отже, за допомогою інвестицій забезпечується не тільки ефективне функціонування і розвиток окремих підприємств, а й загальне економічне зростання країни [1-3].

Питання, що пов’язані з залученням інвестицій в економіку України, широко висвітлено у наукових працях. Проте, саме аналізу впливу інфляційних процесів на інвестиційну діяльність не приділено достатньо уваги. Мало того, темпи зростання інфляції з кожним роком набирають все більших обертів, створюючи нові проблеми.

Основним чинником залучення інвестицій в економіку України на даному етапі розвитку є рівень її економічної стабільності. Одним з найвагоміших факторів впливу на економічну стабільність, є інфляційні процеси.

Ще кілька років тому пришвидшення темпів зростання інфляції розглядалось суспільством як тимчасове явище і не викликало серйозних хвилювань. Втім, поточний рік може замкнути п’ятирічний цикл, за якого показник інфляції перевищує 10% (13,1% за січень-квітень 2008 року). Очевидно, що високі темпи зростання споживчих цін на сьогодні можуть трактуватися як такі, що набули характеру закономірної тенденції, на розвиток якої інфляційні очікування справляють неабиякий вплив. А враховуючи те, що очікуваний темп інфляції обернено пропорційно пов’язаний з обсягом залучених інвестицій, то розв’язання даної проблеми потребує негайних спільних та погоджених дій уряду та Національного банку України.

Інфляційні очікування – передбачені, прогнозовані, очікувані рівні інфляції, з урахуванням яких виробники і споживачі, продавці і покупці формують свою майбутню грошову та цінову політику, оцінюють доходи, витрати, прибуток [1, с. 395]. Високі інфляційні очікування зменшують частку нагромаджень у структурі доходів населення та прибутків підприємств.

Станом на кінець 2007 року інфляція споживчих цін в Україні становила 16,6%, перевищивши більш ніж удвічі орієнтований бюджетний показник 7,8% [4]. Хоча, стрімке зниження темпів економічного зростання внаслідок такого рівня інфляції може і не спостерігатися. Це підтверджують і цілком прийнятні для економіки темпи зростання реального ВВП (7,6% станом на кінець 2007 року) [6]. Проте такі умови можуть суттєво вплинути на ймовірність значного прискорення інфляційної динаміки і досягнення нею такого рівня, за якого відновлення економічної стабільності у країні та відновлення довіри населення до політики держави вимагатиме неабияких зусиль. Саме тому промислово розвинуті країни світу приділяють достатньо уваги проблемам, пов’язаним з інфляцією та її зростанням, намагаються підтримувати її на безпечному рівні, знижуючи тим самим інфляційні очікування [10].

Можливості суб’єктів економічних відносин щодо ефективності прийняття рішень, зокрема про інвестування на довгострокову перспективу, значно зменшуються внаслідок нестабільності та зростаючого характеру інфляції. Наслідком цього, звичайно, є скорочення темпів залучення інвестицій у реальний сектор економіки, а така ситуація є негативною внаслідок того, що структура інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування в Україні, порівняно з промислово розвинутими країнами, потребує вдосконалення, яке без вжиття радикальних заходів з боку держави може розтягнутися на багато років [5].

Аналіз показує, що інвестиції здійснюються переважно за рахунок власних коштів підприємств (56,5% у 2007 році), однак їх можливості щодо самофінансування зменшуються. Підприємства використовують значну частину власних коштів на ремонт або заміну зношеного та застарілого устаткування, а також на забезпечення виробництва сировиною та матеріалами. Якщо взяти до уваги те, що рівень цих витрат зростає з розвитком інфляційних процесів, то стає очевидним, що підприємці не мають можливості одержувати середню норму прибутку, здійснюючи інвестиції в галузі, що спеціалізуються на виробництві інвестиційних товарів, а це в свою чергу гальмує їх структурну перебудову.

Інвестиційний потенціал підприємств або інституціональних інвесторів залежить від стану грошового ринку, який може змінювати пропорцію між споживанням і нагромадженням у прибутку підприємств будь-якої форми власності. Внаслідок кризового стану грошового ринку, пов'язаного з розвитком інфляції попиту і витрат, збільшується частка споживання і поточні витрати підприємств. Натомість витрати на інвестиційні цілі зменшуються, а довгострокові проекти взагалі відкладаються [7].

Знецінюючи реальні доходи України, інфляція зменшує обсяги масштабного бюджетного інвестування в такі життєво необхідні галузі народного господарства, як енергетика, важке машинобудування, транспорт, видобувні галузі, а також фундаментальні науки. Звичайно, наслідком цього є висока ймовірність занепаду галузей, що обслуговують споживання, зокрема, легкої та харчової промисловості, сільського та комунального господарства, а також охорони здоров'я. Візьмемо до уваги, що в провідних країнах світу від 30% до 40% інвестицій здійснюється самою державою (в Україні даний показник у 3-4 рази менший). Саме за рахунок державних коштів здійснюються інвестиції в галузі виробничої і соціальної інфраструктури, а також, що трапляється рідше, і в житлове будівництво [8].

У структурі інвестицій в основний капітал за останні роки значно зросла частка банківських кредитів та інших позик (16,6% у 2007 році проти 7,6% у 2004-му), проте в загальному обсязі виданих банками кредитів переважають не інвестиційні, а споживчі кредити, видані населенню на купівлю побутової техніки, нерухомості, автомобілів. А от збільшення обсягів інвестиційних та інноваційних кредитів можливе лише за умови наявності стабільного рівня інфляції, що не перевищуватиме в майбутньому прогнозований показник [5].

Натомість, частка іноземних інвестицій в основний капітал поступово зменшується і у 2007 році становила 3,5% (їх обсяг склав 6,66 млрд. грн.). Це пояснюється тим, що інвестори приходять на наш ринок з метою швидкої окупності капіталу і вкладають кошти в галузі, які дають змогу отримати швидкі прибутки, а у разі нестабільної політичної ситуації в державі, прискорення темпів інфляції, економічного спаду та ряду інших негативних явищ вони прагнуть вилучити свій капітал з найменшими втратами. Інвестори приходять на український ринок переважно на короткострокові проекти, у середньо- та довгостроковий бізнес інвестори не йдуть, так як потребують визначеності щодо розвитку інфляційних процесів [9].