Сторінка
20
Конкуренція емітованих цінних паперів на ринку по дохідності і надійності призводить до переливання капіталу в більш прибуткові сфери діяльності та галузі господарства. Наприклад, держава, використовуючи залучені інвестиційні ресурси в менш прибуткових сферах діяльності (соціально-економічні, загальнодержавні проекти) і програючи тим самим цінову конкуренцію з більш ризикованими корпоративними цінними паперами, має велику перевагу в надійності емітованих нею цінних паперів. Це дозволяє державним цінним паперам успішно конкурувати з корпоративними цінними паперами.
Однією з причин виробництва в Україні є інвестиційне та технологічне відставання, яке сталося (поряд з іншими причинами) і внаслідок нестачі інвестування. Структурна перебудова господарства потребує додаткових інвестиційних ресурсів. Цього неможливо подолати без запровадження ринкових механізмів. Для цього необхідно забезпечити максимальну конкуренцію підприємств за інвестиційні ресурси, з одного боку, та створити широкі можливості для їх мобілізації та концентрації, з іншого.
Обидва ці завдання можуть ефективно виконати тільки цінні папери. Залучаючи грошові кошти від фізичних осіб та тимчасово вільні фінансові ресурси від юридичних, ринок цінних паперів сприяє спрямуванню частини національних фондів споживання до фондів накопичення. Тобто в довгостроковій перспективі ринок цінних паперів формує раціональні макроекономічні пропорції відтворювального процесу в господарстві країни. На цих засадах побудована Програма діяльності Уряду на 2003 рік, відповідно до якої передбачено здійснити заходи щодо створення і підтримання сприятливого інвестиційного клімату в Україні.
Залучення коштів до національних фондів накопичення також послаблює інформацію, що, в свою чергу, підвищує привабливість довгострокових інвестицій у виробництво на противагу спекулятивним вкладанням. Як наслідок, такий позитивний зворотній зв’язок започатковує перехід економіки до нормального інвестиційного режиму, який характеризується стабільним відтворенням основних фондів.
Ринок цінних паперів покликаний сприяти формуванню оптимальної структури господарства України. Розширення інвестиційної бази дозволяє залучати в економіку фінансові ресурси, які сконцентровані в регіонах. При цьому цінні папери, емітовані органами місцевого самоврядування, обертаються, як правило, у відповідних регіонах, а фінансові ресурси, які залучаються за допомогою цих цінних паперів, використовуються для реалізації регіональних соціально-економічних програм.
Отже, ринок цінних паперів створює необхідні умови для швидкої мобілізації, ефективного перерозподілу та раціонального розміщення фінансових ресурсів у соціально-економічному просторі держави з рахуванням інтересів та потреб суспільства.
У нас і за кордоном існують певні відмінності між визначенням поняття інвестиційного капіталу. Так, законом України “Про інвестиційну діяльність” інвестиції визначаються, як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької, господарської та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Це визначення, в основному, відповідає міжнародному підходу до уявлення про інвестиційну діяльність, як процес вкладання ресурсів з метою отримання прибутку, дивідендів чи соціального ефекту в майбутньому, але інвестиційний капітал може визначитись по-різному. Так, це може бути:
- вартість активів компанії за вирахуванням боргових зобов’язань (чиста вартість активів компанії);
- основні засоби за вирахуванням амортизації (балансова вартість основного капіталу);
- власні засоби підприємства з врахуванням довгострокового боргу.
Виходячи з викладеного, можна сказати, що існує єдиний підхід до визначення поняття “інвестиційний капітал”, але в залежності від конкретної ситуації його можна інтерпретувати по-різному.
Окрім того, інвестиції можуть бути валові та чисті, фінансові, реальні, у формі інновацій і інтелектуальні. За формами власності їх слід розділяти на державні, приватні та іноземні.
Керівництво будь-якого підприємства зацікавлене в тому, щоб якомога ширше користуватись пошуками організаційного фінансового ринку. Найбільш поширеною причиною цього є нестача коштів. А капітал у вигляді кредиту чи цінних паперів є засобом для придбання сировини, обладнання, будівель чи іншого майна, необхідного у даний момент підприємству. Цей самий капітал може використовуватись й для розширення суб’єкта господарювання.
Інвестиційний капітал за терміном фінансування поділяється на три типи:
- короткостроковий – з дією в межах року (в іноземних державах з аналогічним періодом функціонування);
- середньостроковий – з періодом функціонування від 1-го до 5-ти років (в іноземних державах від 1-го до 3-х років);
- довгостроковий – який діє більше 5-ти років (в іноземних державах – понад 3 роки).
Слід відзначити, що активна інвестиційна діяльність невіддільна від створення і розвитку ринку капіталів, їх вільного використання між регіонами залежно від зміни ринкових попиту-пропозицій. При цьому, необхідно звергнути увагу на джерела формування капіталу. Вони діляться на:
- власні (прибуток, амортизаційні відрахування, інші власні кошти);
- залучені (заощадження населення, кредити фінансово-кредитних установ, капітал у вигляді цінних паперів, іноземні інвестиції, інші джерела).
До власних джерел формування інвестиційного капіталу слід віднести нагромадження коштів підприємств внаслідок основної діяльності у вигляді амортизаційних відрахувань та отриманого прибутку.
Залучені джерела можуть складатися з заощаджень населення, іноземних інвестицій, кредитів комерційних банків, страхових компаній та інших фінансово-кредитних установ, капіталу у вигляді цінних паперів, випущених серед учасників ринку капіталів (як правило, акцій або облігацій), для державних підприємств – з державних дотацій та інших джерел інвестування.
Господарюючі суб’єкти намагаються зменшити потребу в зовнішньому фінансуванні, працюючи максимально ефективно та прибутково. Власні засоби є альтернативним джерелом фінансування і їх слід вважати такими, що мають оптимальну вартість капіталу; без них підприємству довелося б здійснювати випуск нових акцій чи облігацій, а це, в свою чергу, означало б сплату дивідендів (збільшувало б боргові зобов’язання підприємств або створювало б вади в управлінні).
Слід також брати до уваги те, що кожне джерело капіталу передбачає різну вартість останнього і відіграє важливу роль у визначенні загальної вартості капіталу підприємства. Тут під вартістю капіталу слід розуміти таку величину, яка необхідна для сплачування інвестору, щоб зацікавити його до інвестування. З цією метою випускаються інвестиційні сертифікати.
Завантажити реферат