Сторінка
12
До розрахункових функцій відносяться: списання в розрахунковий день на основі одержаної інформації грошових коштів з рахунку покупця із занесенням їх на рахунок продавця, направлення виписок з рахунків.
Кліринг відбувається відразу після підписання угоди, коли обидві сторони повідомили в кліринговий заклад про укладання ними угоди купівлі-продажу цінних паперів певного емітента. Таке повідомлення може бути зроблене шляхом надання відповідальних документів (контракту), або шляхом передачі інформації в комп’ютерному режимі. В першому випадку відповідні заклади виконують клірингові функції, в другому – вони можуть виконуватися самим комп’ютером. При направленні повідомлень про угоду обов’язково повідомляється дата, на яку повинен бути здійснений розрахунок.
У міжнародній термінології розрізняють день укладання угоди “Т” і день її виконання “Т+ .”. Якщо угода укладена на умовах “Т+3” або “Т+6”, то це означає, що вона повинна бути виконана відповідно на 3-й або 6-й день після її укладання.
Аналізуючи клірингово-розрахункові та депозитарні функції, слід мати на увазі, що на практиці ця справа є більш складною в порівнянні з тим, як вона виглядає в межах приведеної схеми. Численні конференції, семінари, які проводилися з метою пошуку взаємоприйнятних рішень, вносять позитивні моменти в поліпшення цієї частини ринкової взаємодії [15, с. 308].
Як свідчить досвід багатьох країн, під трастовими інститутами розуміють інфраструктурні інститути, основною функцією яких на ринку цінних паперів є управління грошовими коштами і цінними паперами, що знаходяться у власності різних організацій та фізичних осіб. Сторонами трастових відносин є довірителі, трасти та особи, на користь яких здійснюються довірчі функції. Для встановлення трастових відносин довіритель і трастів інститут укладають трастову угоду, в якій визначаються права та зобов’язання сторін, вказується розмір оплати трастових послуг та інше. У ряді випадків поняття бенефіціарія і довірителя можуть співпадати.
Різновидом трастових структур є інвестиційні трасти. В обох випадках в основі взаємовідносин лежать трастові відносини. Відмінність між ними в слідую чому. Перші формують і управляють певним портфелем цінних паперів. Другі мають більшу свободу дій, тому що довірителі не обумовлюють, які цінні папери підлягають купівлі-продажу. Умовою трастового договору може бути зобов’язання трастового інституту (організації) періодично звітуватися перед бенефіціарієм та довірителем про здійснювані цим інститутом дії та отримані результати.
Трастові інститути (організації) можуть відігравати важливу роль у здійсненні приватизації в країнах, які переходять від централізованого управління економікою до ринкового. Наприклад, в Україні трастові інститути надають інвесторам-індивідам послуги при обміні приватизаційних паперів на акції, паї та інші документи підприємств, які приватизуються [25, с. 206].
До юридичних осіб, які займаються організацією торгівлі на ринку цінних паперів, можна віднести фондові біржі, позабіржові системи, саморегулюючі організації та інші.
Фондовий ринок та приватизація.
В процесі розвитку фондового ринку приватизація стала одним з основних джерел появи в Україні цінних паперів. Уже сформувався значний прошарок акціонерів, які володіють більш, ніж 30 тис. ЗАТ і ВАТ, більша частина з яких була державною власністю. Ці підприємства стали використовувати вільні фінансові ресурси фондового ринку, знявши, таким чином, з держави тягар фінансової підтримки. Однак не всі підприємства вміло скористалися можливістю отримати додаткові фінансові ресурси. Частково це можна пояснити важким економічним становищем, що склалося в країні, нестабільністю законодавчої бази, відсутністю досвіду роботи в ринкових умовах господарювання.
Формуванню більш об’ємного ринку цінних паперів передувало перетворення великих і середніх державних підприємств у відкриті акціонерні товариства. В свою чергу, на базі одного великого підприємства, в процесі реструктуризації, створюються декілька менших підприємств з більш вузькою спеціалізацією, різних форм власності. В той же час, в процесі приватизації поступово стали краще використовуватися можливості інфраструктури фондового ринку (мається на увазі розміщення акцій через фондові біржі, залучення до їх розповсюдження торговців цінними паперами).
Акціонерні товариства, які створені в процесі приватизації, з самого початку повинні були орієнтуватися на стандарти випуску акцій у не паперовій формі. Але до 1996 року акціонерні товариства здійснювали випуск, по суті, лише паперових цінних паперів, що значно підвищувало витрати на їх випуск та унеможливлювало поліпшення обігу цінних паперів і, зокрема, акцій. Крім того, необхідно відокремлювати функції ведення реєстрації зміни права власності на акції ВАТ та передачі його незалежним уповноваженим особам (незалежним реєстраторам). Реєстри акціонерів, що ведуться реєстраторами, переходять в систему Національного депозитарію.
До системи Національного депозитарію входять Національний депозитарій та його учасники – локальні депозитарії банків, посередники на ринку цінних паперів та реєстратори, регіональні центри сертифікатних аукціонів, які безпосередньо обслуговують учасників фондового ринку. Система ведення продажу акцій у процесі приватизації побудована так, щоб враховувати можливості її подальшого залучення до системи біржової та позабіржової торгівлі цінними паперами. Комп’ютерна мережа, Національна мережа центрів сертифікатних аукціонів органічно входять у систему фондового ринку. На етапі первинного розміщення акцій підприємств, що приватизуються або вже приватизувалися, використання клірингово-розрахункової та депозитарної інфраструктури фондового ринку допомагає здійснити логічний перехід до вторинного обігу цих цінних паперів на фондовому ринку [29, с. 143].
Завантажити реферат