Сторінка
27
Отже, вибір тих чи інших цінних паперів залежить, в першу чергу, від цілей інвестора. Однак основною ціллю будь-якого інвестора буде отриманий варіант формування портфеля різних цінних паперів. Портфель, який відповідає цілям інвестора, вважається збалансованим. Іншими словами, збалансований портфель – це портфель, при формуванні якого було досягнуто компромісу між інвестиційними властивостями цінних паперів у портфелі.
Кожний інвестор, при формуванні інвестиційного портфеля, повинен використовувати способи зниження ризику за придбаними цінними паперами. Один із таких способів полягає в попередньому аналізі діяльності акціонерного товариства, цінні папери якого купуються. При цьому найбільш важливою є оцінка поточних витрат та прибутку акціонерного товариства, тому що це основні показники, які впливають на розмір дивідендів інвестора. Скажімо, перевищення обсягу реалізації над поточними витратами й відповідно зростання прибутку є позитивним результатом для потенційних інвесторів. Крім цих показників, можна аналізувати ряд інших: динаміку доходу на акціонерний капітал, коефіцієнти ліквідності, коефіцієнт оборотності коштів та інше. Таким чином, вивчення діяльності акціонерного товариства може запобігати ризику втрат в результаті придбання цінних паперів.
Проте, слід зауважити, що в Україні трапляються такі випадки, коли акціонерне товариство надає інформацію про фінансовий стан не в повному обсязі, що суперечить чинному законодавству.
На рішення інвестора про купівлю облігацій впливають рівень відсотків (чим він вищий, тим нижча ціна облігацій), фінансовий стан позичальника, його кредитний рейтинг, строк погашення та інше.
Одним з найбільш ефективних методів збалансування портфеля та зниження ризику втрат від придбаних цінних паперів є диверсифікація.
Диверсифікація – це розподіл цінних паперів портфеля таким чином, щоб досягнути максимального доходу при мінімальному ризику. В більшості випадків це досягається шляхом розподілу капіталу між великою кількістю цінних паперів різної якості та різних термінів погашення з метою зниження портфельного ризику.
Існує багато різноманітних класифікацій портфельних ризиків. Найбільш відомим в світовій практиці є поділ портфельного ризику на систематичний та несистематичний.
Систематичний або ринковий ризик може бути викликаний війнами, катастрофами, інфляцією, зростанням відсоткових ставок та рядом інших причин.
Несистематичний ризик ще називають характерним ризиком компанії. Він може бути викликаний цілим рядом причин: страйками, невдалими маркетинговими програмами, припиненням виконання обов’язків (офіційним) за великими контрактами цієї фірми.
За допомогою диверсифікації можна зменшити лише несистематичний ризик. Систематичний же ризик диверсифікацією не усувається.
Як правило, для інвестиційного портфеля частина несистематичного ризику становить близько 15, 5 відсотка усого портфельного ризику.
При диверсифікації слід обмежувати інвестиції в певний вид цінних папері у розмірі 10 відсотків від загальної вартості усіх вкладів. У міру поширення вкладів ця межа може знижуватися від 5 відсотків і нижче. Диверсифікацію розрізняють за видами цінних паперів галузями економіки, регіонами та країнами. Крім того, диверсифікація для облігацій можлива за термінами погашення.
Основною ціллю диверсифікації у відношенні до якості цінних паперів є зведення до мінімуму ризику невиконання боржником своїх зобов’язань. Ціллю ж диверсифікації за строками є зниження ризику, пов’язаного з коливанням відсоткових ставок ц відповідності до прогнозованої ліквідності та прибутковості. Отже, диверсифікація зменшує ризик за рахунок того, що можливі низькі доходи за певними цінними паперами перекриваються високими доходами за інші цінні папери.
Для зменшення ризику інвестиційних операцій радять використовувати ступінчасту структуру строків погашення цінних паперів. Вона передбачає вкладення коштів так, щоб при закінченні певного періоду закінчувався термін погашення певної частини вартості цінних паперів. Кошти, які вивільняються, можуть бути використані для реінвестування в нові цінні папери.
Зрозуміло, що кожний інвестор при формуванні свого інвестиційного портфеля повинен визначити цілі інвестиційної політики, пріоритети у виборі цінних паперів та способи захисту портфеля від потенційних ризиків.
В Україні процес інвестування має свою специфіку. Попитом користуються лише цінні папери з високою прибутковістю та стійким рівнем ліквідності (в умовах складного економічного становища). Такими фондовими інструментами, в основному, є цінні папери, по яких емітенти здійснюють самокутирування. До того ж, в сучасних умовах важко робити висновки про фінансовий стан емітента, напрямки майбутньої діяльності, конкретні проекти в які будуть вкладатися кошти інвестора. Крім цього, в Україні ще дуже мало кваліфікованих спеціалістів, які б могли здійснювати всебічний аналіз якості цінних паперів.
Вивчення інвестиційної діяльності є невід’ємною частиною наукового та практичного обґрунтування взаємозв’язку між ризикованістю інвестицій та очікуваною дохідністю. Саме тому слід звернути увагу на те, чому різні інвестиції мають різну доходність (прибутковість). Розглядаючи диверсифікацію, можна прийти до висновку, що ризикованість має отримання доходу від інвестування в той чи інший проект.
Вартість цінних паперів Івано-Франківської області
1998 1999 2000 2001
Всього 146,3 млн. грн. 1103,8 млн. грн. 1372,7 2730,5
у тому числі
а) акції 145,3 1047,8 119,8 2626,2
б) облігації - - 6,4 -
в) ощадні
сертифікати 0,06 55,0 55,0 55,0
г) векселі - - 190,4 49,0
д) інші цінні
папери 0,9 1,0 2,1 3,0
Статичний збірник, Івано-Франківськ, Україна, світ,
Вартість цінних паперів України (млн. грн.) на кінець року
1998 1999 2000 2001 2002
Всього 12320,0 21909,8 34406,2 52950,8 67483,1
у тому числі
а) акції 8908,3 15010,9 21610,9 35092,9 42095,2
б) облігації 1248,1 1020,8 771,9 650,0 1315,5
в) казначейські
зобов’язання 29,6 - - - -
Завантажити реферат