Сторінка
15
Роль фондового ринку у фінансово-економічній ситуації, яка склалась в Україні, надзвичайно велика. Банківський кредит завдяки високим відсоткам, є недосяжним для переважної більшості підприємств, тому використання важелів фондового ринку для залучення “дешевих” коштів є найбільш раціональним вирішенням цієї проблеми. Фондовий ринок, як спосіб залучення інвестицій перебуває в центрі уваги органів законодавчої та виконавчої влади нашої країни.
Нині фондовий ринок перебуває в досить динамічному розвитку. Про це свідчать такі дані: в 1994 році в Україні було випущено цінних паперів на суму 286 млн. гривень, а вже на 1.07.2000 року – на 59,7 млрд. Гривень. Отже, за шість років випуск цінних паперів значно збільшився [29, с. 58].
Аналіз обсягу випуску акцій в галузях господарського комплексу свідчить про щорічне, починаючи з 1994 року, зменшення питомої ваги акцій комерційних банків та одночасне збільшення її на промислових підприємствах. Це пояснюється тим, що у 1995-1999 роках стрімко зростала кількість підприємств, які приватизувались або корпоратизувались шляхом перетворення колишніх державних підприємств у акціонерні товариства. Одночасно із зростанням числа акціонерних товариств ними здійснювалися додаткові випуски акцій з метою збільшення статутних фондів у зв’язку з індексацією основних фондів. З іншого боку, реєстрація емісії акцій акціонерних товариств свідчить лише про появу фінансових інструментів, які передбачається продавати на ринку цінних паперів. За акціями ж комерційних банків стоять реальні кошти, за рахунок яких сформовані статутні фонди (капітали).
Випуск в обіг великої кількості корпоративних цінних паперів призвів до того, що вже зараз ринок цінних паперів України за показником відношення обсягу капіталізації ринку до валового внутрішнього продукту (ВВП) наближається до рівня фондових ринків Чехії, Словаччини, Польщі. Показник капіталізації може завищувати вагомість ринку цінних паперів у зв’язку з тим, що акції переважної більшості українських емітентів не продаються на ринку або продаються дуже рідко. Так на кінець 1999 року в лістингу Української фондової біржі знаходилися акції 390 відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, з якими у 1999 році було укладено 1170 угод з продажу на суму 14,1 млн. грн., тобто на одне товариство в середньому припадає три угоди на рік.
Станом на 1.10.2000 року на фондових біржах укладено угод по операціях з цінними паперами уже на 1 млрд. грн. У структурі укладених угод з цінних паперів найбільшу частку займали угоди по облігаціях державних та місцевих позик – 54, 9 %, а по акціях – 40,8 %. Значний попит на інвестиційні ресурси в Україні поки що не забезпечується відповідною пропозицією якісних фінансових інструментів навіть з одночасною інтенсифікацією емісійної діяльності.
В цьому – одне із протиріч українського ринку цінних паперів.
Важливим показником розвитку ринку цінних паперів є співвідношення між первинними ринками цінних паперів. Співвідношення між первинним та вторинним ринками на розвинутих ринках коливається в межах 5-15 відсотків вторинного ринку. Характерною особливістю українського ринку паперів є переважання первинного ринку. Так, у 1999 році загальний обсяг угод на біржовому ринку з продажу акцій склав менше одного відсотка загального обсягу емісії акцій в Україні. Цей показник значно поступається відповідному показнику ринків цінних паперів розвинутих країн далекого зарубіжжя [№ 19, с. 413].
Існує декілька причин такого становища. Зокрема, небажання інвесторів продавати цінні папери, які вони придбали під час випуску, а ті інвестори, які б хотіли продати свої цінні папери, не можуть зробити цього за своїм бажанням тому, що на цінні папери важко знайти покупця – вклади в цінні папери абсолютної більшості емітентів не приносять очікуваних дивідендів. Крупні інвестори, в першу чергу, інституційні, як правило, купують акції для того, щоб взяти участь в управлінні емітентом або користуватися пільгами, які емітент може надавати своїм акціонерам. Іноді шляхом акціонерних взаємовідносин такі інвестори намагаються закріпити господарські зв’язки з емітентом.
Відсутність достатньої кількості високоліквідних акцій в обігу пояснюється тим, що з кількох сотень акціонерних товариств, акції яких обертаються на вторинному ринку, тільки одиниці мають загальнодержавне значення, тобто інвестиційно привабливі. Це не дозволяє сформувати національний індекс цінних паперів, який є важливим показником ефективності української економіки і від рівня якого в значній мірі залежить надходження іноземних інвестицій.
Як відомо, у світовій практиці біржовий ринок – це ринок акцій та похідних цінних паперів. Що стосується позабіржового ринку, то на ньому, як правило, здійснюється первинне розміщення цінних паперів, вторинний обіг облігацій, обіг інших боргових зобов’язань та акцій підприємств, які не відповідають вимогам боргового лістингу.
Протягом 1995-1999 рр. активно розвивався ринок державних цінних паперів, які є надійною сферою розміщення фінансових вкладів для фізичних та юридичних осіб і які водночас дають змогу державі залучати значні кошти для покриття дефіциту державного бюджету за рахунок внутрішніх державних позик у розмірі 32,5 відсотка дефіциту бюджету. Зниження інфляції та ставок на міжбанківські кредити, стабілізація курсу національної валюти поряд з високою прибутковістю державних цінних паперів сприяють зростанню привабливості державних облігацій на ринку цінних паперів. Активна емісійна діяльність держави на цьому ринку не може не позначитись на конкурентних перевагах державних цінних паперів над корпоративними, що в свою чергу веде до зменшення інвестиційних потоків у виробничі галузі народного господарства, які складають основу економіки України [17, с. 64].
Завантажити реферат